Огляд корпусу APNX C1

Зараз на ринку багато корпусів, над якими працювали лише маркетологи, вони привабливі, але зовсім непродумані. А от в компанії APNX схоже, окрім маркетологів в штаті присутні ще й інженери, бо в корпусі C1, на перший погляд, є поєднання гарних елементів, функціональних можливостей та конструктивних цікавостей. Отож погляньмо, чим цей корпус може здивувати.

Характеристики

Пакування та комплект постачання

Коробка виготовлена зі звичайного картону та має однотонний дизайн. На фронтальній стороні є наліпка з ілюстрацією корпусу, а позаду наведені характеристики та особливості продукту. По боках розташовані ручки для зручного перенесення.

Для захисту від пошкоджень всередині розміщені два демпфери зі спіненого поліетилену, а також використовуються поліетиленовий пакет і клейкі плівки на склі.

Коробочка з комплектом знаходиться в корпусі.

В коробці присутні наступні деталі:

• дев’ять багаторазових стяжок-липучок;
• десять пластикових стяжок;
• перехідник під викрутку для встановлення опор материнської плати;
• дві пластикові запасні кліпси для фіксаторів панелей;
• 12 демпферів для кріплення HDD/SSD;
• 12 гвинтів для HDD;
• 12 гвинтів для SDD;
• 14 гвинтів для материнської плати;
• п’ять гвинтів для кріплення блоку живлення.

Зовнішній вигляд

Корпус весь перфорований, передня верхня та бокова панелі будуть продуватись безпроблемно, тому в ПК не буде повітряного голодування. З першого погляду це ніби звичний корпус, але ми маємо передню панель, яка переходить в бокову. Цікаве рішення використати L-подібну пластину, щоб зробити перед та бік безшовними.

Знімається у напрямку вверх, але перед тим потрібно зняти верхню панель.

Передня та нижня панелі оснащені пиловими фільтрами, які легко знімаються. Передній відчиняється та знімається на бік.

Пластикова рамка заходить в метал корпусу й утворює щось типу петель, та вона повністю знімається для очищування, але перед тим потрібно зняти передню панель.

Нижній фільтр просто виїжджає знизу через задню частину корпусу, з ним набагато простіше.

Права панель тримається на фіксаторах вздовж верхньої грані та металевими зачепами знизу. Знімається у напрямку в сторону, а потім підіймається вверх.

Ліва бокова панель повністю скляна та прозора. Тримається також фіксаторами, розташованими вздовж верхньої грані та металевими зачепами знизу. Знімається так само як і права панель, у напрямку в сторону, а потім підіймається вверх. Товщина скла становить 3 мм. Металеві кріплення приклеєні до верхнього та нижнього краю скла, а м'які ущільнювачі та демпфери приклеєні вздовж бокових граней.

Верхня панель знімається просто потягнувши її вверх. Це треба робити для того, щоб зняти передню панель, або встановити вентилятори або систему рідинного охолодження на верх корпусу.

На цій верхній частині розташовані зовнішні порти. Якщо йти зліва направо, то це: кнопка керування підсвіткою внутрішнього ARGB-контролера, 3,5-мм комбінований мініджек, USB Type-C, кнопка вмикання ПК та два USB 3.0.

Пластикові ніжки розташовані по кутах. Ззаду вони відокремленні, а передні злиті в одну велику ніжку.

Знизу на них є м’які гумові наліпки. Висота ніжок складає 26 мм. Низ корпусу перфорований, та має фільтр на всю довжину.

Внутрішня будова

Корпус APNX C1 підтримує у вертикальному положенні материнські плати формату ATX, MicroATX та Mini-ITX. Максимальна висота охолодження процесора складає 166 мм. Допустима довжина для відеокарт фактично дорівнює 395 мм в усіх слотах.

Довжина блока живлення може складати навіть 270 мм. У відсіку для нього немає кареток для накопичувачів, тому, якщо на боковій панелі не буде СРО, навіть якщо блок живлення буде довжиною 270 мм, то буде куди прокласти кабелі. В іншому випадку, при менших розмірах блоку, буде ще більше місця для кабелів. В нашій тестовій збірці довжина блока живлення складає 155 мм, таким чином маємо ще 115 мм простору для укладки дротів, тому передня частина відсіку або пуста, або може використовуватись для вентиляторів чи СРО.

Блок живлення кріпиться до корпусу через монтажну рамку.

Обсяг простору під верхньою панеллю до межі материнської плати складає 67 мм, або 42 мм від вентилятора.

Сюди стане три вентилятори типорозміру 120 мм, або два вентилятори формату 140 мм, або ж система рідинного охолодження форматів 120, 140, 240, 280 чи 360 мм. Товщину радіатора варто обирати меншу або рівну 40 мм, бо вентилятори зміщенні в сторону материнської плати. Тому, щоб не було конфліктів СРО та материнської плати, краще взагалі розраховувати на радіатор товщиною 30 мм, щоб бути на 100% впевненим в сумісності.

Вентилятори або СРО будуть кріпитись до рами, а вже потім ця рама встановлюється на верхню частину корпусу.

Внутрішню бокову панель можна зняти. З заводу на ній встановлено кронштейн з тримачем для відеокарти, він має два положення (далі й ближче до відеокарти), а також регулюється по висоті.

Відкрутивши чотири гвинти позаду, панель з кронштейном знімається. Відсік для блока живлення складається з двох частин й передня, яка розміщена під панеллю з тримачем, також знімається, потрібно лише відкрутити чотири гвинти (два знизу, два з боку). І от, знявши панель та частину відсіку блоку живлення, ми маємо місце під три 120 мм вентилятори або СРО типорозміру 120, 240 чи 360 мм.

На перший погляд, можна збагнути, що є можливість встановити на бокову панель радіатор будь-якої товщини, але це не так.

По-перше, ми упремося в відеокарту, якщо вона достатньо довга, тож маємо 56 мм простору для вентиляторів та радіатора, а це значить 25 мм для вентилятора та 30 мм для радіатора.

По-друге, верхні вентилятори розміщені ближче до материнської плати, тому там простір вже 50 мм, але відстань між верхом бокового вентилятора та низом верхнього — 60 мм. Тож при встановленні двох радіаторів СРО зверху та збоку вони трошки перекриють один одного, але все стане без проблем, тому що є достатньо місця для радіаторів та їх колекторів по довжині.

З переду корпусу встановлено три 140 мм вентилятори з ARGB-підсвіткою.

А ще є місця під три 120-мм вентилятори, а значить, що туди теж можна встановити радіатор. Можна поставити як з внутрішньої сторони, так і з зовнішньої. Відстань від фільтра до кріплення складає 34 мм.

А якщо зняти фільтр, то вже 44 мм.

Тому, щоб не перейматись зі встановленням, радіатор не варто встановлювати на передню панель, краще залишити хороший вдув у корпус, а радіатори СРО ставити на видув в бокову та верхню панель. Отже, при великому бажанні можна в даному корпусі скласти кастомну СРО на два 360-их радіатори з товщиною 30 мм.

Позаду на витяг повітря з корпусу закріплено 120-мм вентилятор з ARGB-підсвіткою. Всі слоти розширення фіксуються звичайними гвинтами.

На нижній частині маємо відділ для блоку живлення, він повністю перфорований, але отворів для вентиляторів не передбачено. Проте цей кожух нормально продувається фронтальними вентиляторами.

За піддоном материнської плати цього корпусу є запас простору до бокової внутрішньої панелі в 31 мм для укладання кабелів. До цієї панелі можна прикрутити вентилятор для обдуву тильної частини материнської плати в районі сокета, або три 3,5” накопичувачі, або три 2,5” накопичувачі, або ж можна їх комбінувати.

Всі отвори не конфліктують між собою, тож вже на власний розсуд можна встановлювати все що потрібно.

Для встановлення накопичувачів на пластину треба встановити гумові демпфери в відповідні отвори. Тип отворів вказаний на верхній частині панелі, тому тут важко щось сплутати.

Якщо панель з накопичувачами буде зайнята, тоді залишається вільне місце для кабелів шириною 10 см та глибиною у 35 мм до зовнішньої панелі. Місця для кабелів достатньо, є багато петель для хомутів, тому кабель менеджмент можна зробити достатньо привабливим.

На верхній частині є контролер для п’яти вентиляторів, яким керується швидкість та підсвітка. Він живиться від SATA Power, під’єднується до материнської плати в 4-конактний роз'єм для керування швидкістю, та в ARGB-роз'єм для керування підсвіткою. Якщо такого немає на материнській платі, то контролер має декілька своїх ефектів підсвічування. Керування відбувається маленькою кнопкою на верхній панелі корпусу.

APNX C1 має кабелі з роз’ємами USB 3.0 на два порти, USB 3.2 Gen2 на один USB-C, HD Audio та дроти під'єднання кнопок та індикаторів верхньої панелі.

Перед збіркою всі корпусні кабелі були акуратно прокладені та закріплені пластиковими хомутами, вийшло доволі непогано. Також видно, що кабелі від передніх вентиляторів мають свої місця та не плутаються в купі.

Індикатор живлення системи вбудований навколо відповідної кнопки, його світло має білий колір.

Задній вентилятор FP1-120 PWM ARGB має ARGB-підсвітку та дев’ять прямих лопатей. Діапазон швидкостей знаходиться на рівні 500–1600 обертів на хвилину та керується ШІМ. Вальниця гідравлічна. Живлення здійснюється через кабель на чотири контакти, підсвітка керується через роз’єм +5VDG.

Фронтові вентилятори FP1-140 PWM ARGB аналогічні по дизайну, але діапазон швидкостей трошки інший — 500–1300 обертів у хвилину.

Складання

Корпус APNX C1 виявляється дуже зручним для збирання системи завдяки легкості та швидкості знімання всіх панелей. Він забезпечує прямий доступ до всіх компонентів і включає різноманітні пристосування для зручного укладання кабелів. Дроти легко та естетично розташовуються за піддоном й панелі закриваються без проблем.

Всі кабелі пролягають нормально, є багато петель та отворів для хомутів. Дроти від передніх вентиляторів пролягають у перетинах між бічними вентиляторами, там для цього наявні спеціальні канавки.

Систему добре видно через бічне скло, а всі елементи підсвітки виглядають дуже гарно та поєднуються один з одним.

В нашій збірці використовувався процесорний кулер APNX AP1-V білого кольору і він просто ідеально гармонує з корпусом.

Тестовий стенд

Для проведення тестування ефективності охолодження компонентів у корпусі APNX C1 використовувалася наступна конфігурація:

• процесор: AMD Ryzen 9 3900Х;
• кулер: APNX AP1-V;
• термопаста: ARCTIC MX-4;
• материнська плата: ASRock B550 PG Velocita;
• відеокарта: AMD Radeon RX 6800 XT;
• пам'ять: Kingston Fury Beast KF432C16BBK2/16 (2x8 ГБ, DDR4-3200, 16-18-18-36-54-2Т, 1,35 В);
• твердотілий накопичувач: SSD Kingston NV1 500GB (NVMe M.2 2280);
• блок живлення: be quiet! PURE POWER 12 M 850W;
• додаткові вентилятори: 2 x 120 мм HYTE Flow FA12.

Методика тестування

Процесор працював в розгоні до 3,9 ГГц з напругою 1,15 В, що збільшувало його потужність до 180 Вт. Відеокарта була в стоці та споживала 255 Вт. Спершу випробування системи проводилося на відкритому стенді в горизонтальній орієнтації материнської плати при постійній температурі 23 градуси Цельсія у приміщенні. Потім все було зібране в корпус і тестувалось у звичному положенні. Для прогріву центрального процесора застосовувався стрес-тест CPUID powerMAX з інструкціями AVX. Для прогріву відеокарти застосовувався стрес-тест FurMark, але вмикався він одразу на два вікна, щоб навантаження було стабільне. Бо якщо буде тільки одне вікно та запущений стрес-тест на центральний процесор, то навантаження на відеокарту буде нерівномірним, тест буде «недогрівати» відеокарту. Для моніторингу температури процесора використано програму HWMonitor. Для вимірювання рівня гучності використано шумомір Benetech GM1357.

Результати випробувань

Спочатку відкритий стенд — швидкості вентилятора процесорного кулера та вентиляторів відеокарти були встановлені на 1300 обертів на хвилину. Шум знаходився на рівні 39,7 дБ (А) — це цілком комфортна гучність, не тихо й не голосно.

Як бачимо, температури на непоганому рівні, та далекі від максимальних робочих температур. Далі збираємо все в корпус й тестуємо.

На швидкості корпусних вентиляторів у 1400 об/хв, та тих самих 1300 об/хв вентиляторів процесора та відеокарти, ми бачимо невеликий приріст температур відносно відкритого стенда, але великий приріст по шуму — шумомір показав 53,7 дБ (А), що вже не дуже комфортно.

Зменшуємо швидкість до 1200 об/хв й отримуємо на 2 градуси більше на процесорі та 5 градусів на відеокарті відносно відкритого стенду, M.2-накопичувач та чипсет також стали тепліші на 1–3 градуси. Рівень шуму був на рівні 48,6 дБ (А), тихіше, але все одно ще гучно.

На 1000 обертів на хвилину процесор був на 5 градусів тепліший, відеокарта на 7 градусів, а чипсет та M.2 накопичувач додали по 5 градусів, шум дещо зменшився і був на рівні 45,5 дБ (А).

Зменшуємо оберти корпусних вентиляторів до 800, цей режим можна вважати відносно тихим й шум був на рівні 40,5 дБ (А). Процесор був майже на 10 градусів тепліший відносно відкритого стенда, відеокарта, чипсет та накопичувач M.2 додали 9 градусів.

Все ніби чудово, але в нас є вільні місця для 120-мм вентиляторів, тому додамо два таких пропелери.

Перший режим — це 800 об/хв на стокових вентиляторах, та 800 об/хв на додаткових. Процесору стало краще, його температура понизилась на 4,5 градуси, що непогано, при збільшенні шуму на 1 дБ (А), тобто в такій схемі вийшло 41,5 дБ (А). Накопичувач M.2 був на 1 градус холодніший, але на температурах відеокарти та чипсету це ніяк не відобразилось.

Збільшимо швидкість стокових вентиляторів до 1000 об/хв, та додаткових до 900 об/хв (це щоб не вийти за межу 45,5 дБ (А), бо такий рівень шуму був без додаткових вентиляторів). В цьому випадку бачимо ще падіння температури процесора, але відеокарта знов не змінила своїх показників відносно результату на 1000 об/хв без додаткових вентиляторів.

В останньому тесті залишилась така сама схема, тільки швидкість вентиляторів процесора та відеокарти було встановлено на 1600 об/хв, результат вийшов цікавий, бо ми отримали температуру на декілька градусів більшу від відкритого стенду, але й отримали 47,3 дБ (А).

Отже, можна підбирати вже індивідуальні схеми охолодження під себе, та, як бачимо, встановлення вентиляторів на верхню кришку може не дати вагомого результату, а от задній вентилятор викидував відчутно тепле повітря, тобто відпрацьовував він добре.

Висновки

APNX C1 виявився цікавим корпусом — реально продумане шасі, де були впровадженні цікаві ідеї. Зручний кабель-менеджмент, варіативність зі встановленням радіаторів СРО, вентиляторів та кронштейну під відеокарту. Безгвинтове кріплення на швидких фіксаторах панелей також можна назвати зручним рішенням. L-подібна передня панель виглядає класно, корпус відчувається через це монолітним, ще й чудово все це доповнює загартоване бокове скло. Для ефективного охолодження цей корпус також підійде, він скрізь перфорований, та для ентузіастів буде цікаво робити якісь модифікації з ним, тому що кастомну СРО тут цілком реально зібрати. Шкода, що не влізуть радіатори товщиною 45 мм, лише 30 мм. З повітряним охолодженням теж можна розгулятись та доставити вентилятори де тільки можна, навіть докрутити непередбачені вентилятори на низ корпусу, щоб покращити прихід повітря для відеокарти. Корпус не претендує на тишу. Через велику кількість отворів шум через них буде проникати поза корпус, але це плата за гарне продування шасі.