Огляд панорамного корпусу MSI MAG PANO 100R PZ White. Кабелі геть! Ну майже всі

Формфактор ATX та його похідні за майже 30 років так й не отримали достойної заміни й надалі продовжують еволюціонувати шляхом пошуку оптимального розміщення деяких роз’ємів на материнських платах. Корпуси також еволюціонують в бік кращої демонстрації використаного «заліза» в системі, а після виходу Lian Li PC-O11 й поготів. Але вигляд так званих «акваріумів» сильно псують наявні кабелі, тож перенесення роз’ємів на зворотний бік материнських плат в стандарті ATX стає питанням часу. А поки виробники обережно експериментують, пропонуючи обмежену кількість подібних моделей корпусів та «материнок», а іноді й відеокарт, для збирання ПК без дротів. І один з таких виробників — компанія MSI з її серією плат Project Zero.

MSI MAG PANO 100R PZ White

З концепцією ПК без дротів ми вже знайомилися в окремому матеріалі «Збірка концепт-ПК MSI Project Zero», де були розглянуті основні аспекти подібної системи та відповідні компоненти для її збирання. Також нещодавно в нас вийшов огляд плати Z790 PROJECT ZERO, але питання куди її встановлювати так й залишилося відкритим. Тож цього разу ми розглянемо ще один корпус, який підходить не тільки для звичайного комп’ютера, але й для системи з прихованими кабелями.

Модель MAG PANO 100R PZ White належить до панорамних корпусів, що дозволяє користувачу насолоджуватися своїм ПК на робочому столі, особливо з ввімкненою RGB-підсвіткою. А саме для неї все це замислювалося. Тож не гаємо час та переходимо до огляду.

Характеристики

Комплект постачання

Корпус постачається у великій коробці зі звичайною поліграфією, на якій він зображений з двох сторін. Для полегшення перенесення коробка має ручки.

В комплекті є наступні аксесуари, які знаходяться в великій додатковій картонній коробці:

• документація;
• комплект монтажних гвинтів;
• декілька запасних стійок для материнської плати;
• ключ під викрутку для встановлення стійок;
• перехідна заглушка для слотів розширення;
• гумові демпфери для накопичувачів;
• запасні кліпси;
• стійка для відеокарти;
• комплект підкладок для стійки;
• дві стяжки-липучки;
• п’ять нейлонових стяжок.

Зовнішній вигляд

MAG PANO 100R PZ має сучасний вигляд, але на відміну від більшості панорамних корпусів скляних вертикальних граней тут понад дві. Дизайн шасі обіграно коло логотипа серії MAG, тож ми маємо мінімум прямих кутів і все за формою віддалено нагадує діамант. Все це дозволяє краще бачити встановлені компоненти й ніщо не буде відвертати увагу від насолоди ними.

Крім скляного тренду інші поверхні також не відстають від сучасності — вони перфоровані з усіх боків корпусу, що покращує вентиляцію всередині шасі.

Передня панель повністю скляна, але під нею є широка пластикова рамка  з пазом у правому боці. Наскільки практичне таке рішення можна буде дізнатись тільки з часом, бо туди може забиватися пил.

Встановлені роз’єми та кнопки керування знизу на лівій стороні промовисто говорять про те, що цей корпус слід використовувати саме на столі, справа від користувача. При встановлених RGB-вентиляторах якось дивно було б його ховати кудись в інше місце, але й стіл тоді потрібен відповідного розміру, бо шасі має габарити 482x290x518,7 мм.

Скляна панель товщиною 4 мм фіксується на двох напрямних знизу та кріпиться на двох кліпсах зверху, а для розблокування достатньо потягнути її у бік біля задньої стінки.

Протилежна металева панель має той самий механізм фіксації, але вона також оснащена нейлоновим фільтром від пилу. Фільтр швидко зняти не можна, його треба підгинати та просовувати в паз.

Блок живлення в MAG PANO 100R PZ встановлюється у відсік під материнською платою, через що й зумовлена така ширина шасі майже у 300 мм. Над місцем розташування блока живлення є алюмінієва бирка з назвою серії MAG — цікаве відношення до дрібниць, бо подібне не завжди можна зустріти в дорожчих корпусах інших виробників.

Пластина для встановлення карт розширення знімна, з заводу постачається варіант для вертикального розміщення відеокарт, хоча в комплекті шлейфу PCI Express x16 немає і його потрібно шукати та купувати самостійно. За необхідністю цю пластину можна замінити на звичну для горизонтальної орієнтації карт, яка, на щастя, в комплекті постачання є.

Верхня грань металева з пластиковою рамою та більшою частиною також перфорована, але на відміну від бокової та задньою стінки, де отвори квадратної форми, має довгасті прорізи.

Кріпиться вона двома гвинтами-баранчиками та шістьма напрямними на верхній частині металевого шасі. Для полегшення зняття є ручка в задній частині кришки. Під решіткою всередині присутній нейлоновий фільтр.

Також фільтр є й в нижній частині корпусу. Тут він магнітний й легко знімається для чищення, достатньо його зачепити нігтем.

Для зниження передавання вібрацій на стіл є довгасті гумові ніжки білого кольору, які розміщеній по кутах пластикових ніжок. Кабелі від панелі керування проходять зовні, тож в цьому місці краще поводитися обережно при перенесенні корпусу.

Внутрішня будова

Конструктивно шасі поділено на дві частини — основну для материнської плати та системи охолодження, а також додаткову для всього іншого. Це дозволяє віддати повний обсяг простору для головного та заховати все зайве, включно з блоком живлення. Але корпус тоді стає ширшим та потребує відповідного столу, якщо ПК буде стояти на ньому.

Як вже зазначалося вище, корпус постачається зі встановленою пластиною для вертикальної фіксації відеокарти на чотири слоти, довжина якої не повинна перебільшувати 380 мм. Шлейфа у комплекті немає й прийдеться його підбирати самостійно, бо фірмові (за ціною 1/3 від корпусу) не завжди наявні у продажу. Пластина кріпиться чотирма кліпсами та фіксується двома гвинтами з рифленою голівкою, знімається та ставиться легко й жодних проблем з її заміною. Пластина на горизонтальну орієнтацію відеокарти має вісім слотів, які прикриті багаторазовими перфорованими заглушками (як й в встановленій з заводу).

Попри гарну перфорацію корпус має й активну вентиляцію, для чого в ньому встановлено чотири 120-мм вентилятори: один на задній стінці й три на боковій всередині, причому останні — реверсні, що дозволяє не псувати вигляд системи в цілому. За необхідністю бокові вертушки можна замінити на 140-мм моделі.

Вентилятори позбавлені якогось маркування, на них вказані лише напруга живлення та струм, та мають 3-контактне підключення, тобто частота обертання в них керується напругою. Шлейф для ARGB-підсвічування має транзитні функції й вентилятори можна об’єднувати гірляндою.

Або ж під’єднати їх до вбудованого хаба, який розрахований саме на чотири вентилятори. Живиться він від конектора SATA Power.

Якщо цього замало, зверху шасі є місце для встановлення ще трьох 120- чи 140-мм вентиляторів, але туди краще прикрутити радіатор системи рідинного охолодження. І саме для цього MAG PANO 100R PZ й проєктувався, бо бачити повітряний кулер в ньому буде якось дивно, та й не кожен туди влізе (не більше 166 мм). Також радіатор можна встановити за боковими вентиляторами, благо там є 45 мм простору до стінки. Знизу, на окремій рамці, також є місце для встановлення вентиляторів, причому, туди можна вмістити навіть дві 160-мм моделі, або радіатор СРО. В підсумку можна встановити максимум 10 вентиляторів, чого буде достатньо для втілення самих складних експериментів по організації активної вентиляції в шасі. Систему рідинного охолодження в такому корпусі краще будувати на базі 360-мм радіаторів — так ПК буде гарніше виглядати.

І гарно ПК буде виглядати не тільки з СРО та відповідною материнською платою, а й зі звичайною, в якої роз’єми знаходяться на звичному місці, для чого в піддоні є отвори з гумовими заглушками, через які можна заховати кабелі. Підтримується формфактор від Mini-ITX до ATX, тоді як EATX не заявлено, хоча на його базі виконано багато топових плат. Можливе і його використання, але будуть певні обмеження з прокладанням кабелів. Також є обмеження з встановлення радіатора СРО — його краще кріпити за рамкою для вентиляторів, бо інакше не вийде встановити відеокарту при горизонтальній орієнтації.

Цікаво в MAG PANO 100R PZ підійшли до боротьби з безладом кабелів та дротів — все просто прикрили відкидними щитками, які до того ж виступають в ролі лотків для накопичувачів, як SSD, так й звичайних вінчестерів.

Туди ж вертикально кріпиться блок живлення, який має додаткову точку опори з гумовим демпфером. Максимальна довжина блоку може сягати 200 мм, але це, звісно, до крайньої межі, а ще ж кудись потрібно подіти кабелі від нього.

Щитки мають відповідні отвори для накопичувачів, куди вставляються гумові демпфери та через них відповідно фіксуються SSD з HDD. Звісно, їх кріпити треба всередині, разом з мішаниною кабелів, добре що запас простору тут сягає 90 мм і все можна акуратно розмістити й ніде нічого не буде заважати. Якщо цього буде недостатньо, знизу є ще два лотки для SSD, що в підсумку дає змогу встановити три 2,5″ накопичувача та два 3,5″, або замість останніх ще два малого формату. Між собою щитки також фіксуються через гумові демпфери, тож паразитних звуків при роботі ПК бути не повинно.

Передня панель складається з двох скляних вставок та пластикової рамки, знімається з невеличким зусиллям, хоча металева рама шасі має дві кліпси зверху для легкого демонтажу. Можливо, шасі тут універсальне для різних моделей корпусів. Знизу рамки всередині є логотип MSI з RGB-підсвіткою, тож через кабель знімати панель для чистки від пилу треба обережно.

В цілому шасі вийшло доволі жорстке, хоча й позбавлене однієї стійки спереду для кращого панорамного ефекту. Звісно, коли корпус розібраний, все трошки гуляє, але зі встановленими панелями все стає монолітним й причепитися вже нема до чого.

Складання

Складати ПК в цьому корпусі принесе лише задоволення (хоча й з деякими обмовками), особливо з материнською платою серії MSI Project Zero, бо не треба буде морочити голову над кращим прокладанням дротів та кабелів. Для максимального експіріенсу візьмемо відповідну плату та білі компоненти, лише блок живлення в нас буде чорний, бо на час тестування іншого під рукою не було.

Починати треба зі встановлення материнської плати (й за потреби додаткових вентиляторів), системи охолодження та підєднання всіх кабелів, особливо вентиляторних, бо з блоком живлення це робити буде не дуже зручно.

Сумісність плати з корпусом тут майже максимальна, хоча деякі деталі все ж таки розроблялися в моменти відсутності того чи іншого відділу компанії MSI. Наприклад, розміщення стяжки-липучки для фіксації кабелів тут збігається зі встановленим роз’ємом USB 3.2 Gen2 Type-C на платі, тож використання чогось одного з них стає під питанням.

Зате проблем зі встановленням зверху габаритних СРО не виникне й можна буде використовувати AiO з товстими радіаторами — відстань від плати до верхньої частини шасі складає трохи більше як 65 мм.

Після того, як були під’єднані всі кабелі та встановлені накопичувачі, можна переходити й до блоку живлення. Фіксуємо його в корпусі, прокладаємо кабелі та під’єднуємо до материнської плати та іншого обладнання.

В підсумку в нас виходить акуратно складена система, де видно мінімальну кількість дротів, а ті що є — не сильно заважають проходженню повітря всередині ПК.

Звісно, такий корпус краще використовувати з увімкненою підсвіткою, бо інакше втрачається увесь сенс панорамного шасі.

Індикатор увімкнення ПК знаходиться по центру кнопки Power та світиться блакитним кольором, але якщо перекинути контакти в роз’ємі шлейфа Front Panel, то можна буде залучити його як індикацію активності накопичувачів.

Методика тестування

Для проведення тестування ефективності охолодження компонентів у корпусі MSI MAG PANO 100R PZ White використовувалася система наступної конфігурації:

• процесор: Intel Core i7-14700K;
• материнська плата: MSI Z790 PROJECT ZERO;
• кулер: система рідинного охолодження MSI MAG CoreLiquid I360;
• термопаста: Noctua NH-1;
• відеокарта: MSI GeForce RTX 4070 Ti Super Gaming X Slim;
• пам'ять: Kingston Fury KF564C32RWK2-32;
• твердотілий накопичувач: SSD Kingston NV3 2TB (NVMe M.2 2280);
• блок живлення: be quiet! Pure Power 12 M 1000W (L12-M-1000W).

В корпус для додаткового тестування було додано три вентилятори MSI MPG EZ120 ARGB WHITE-3W, які встановлювалися знизу на подачу повітря всередину корпусу.

Процесор працював у розгоні до 5,4 ГГц за продуктивними ядрами та до 4500 МГц за енергоефективними ядрами з напругою живлення 1,18 В, що давало потужність при навантаженні близько 225 Вт. Відеокарта використовувалася зі стоковими налаштуваннями, але з обмеженою швидкістю вентиляторів на рівні 40% (1280 об/хв). Також комплектні вентилятори корпусу оберталися зі швидкістю 1380 об/хв (максимум), а додаткові — 1500 об/хв, як й вертушки AiO, що давало більш-менш комфортний рівень шуму в 43,5 дБ(А) на відстані в 35 см від корпусу.

Для прогріву центрального процесора застосовувався стрес-тест CPUID powerMAX з інструкціями AVX, для прогріву відеокарти — стрес-тест FurMark, як окремо, так й при комбінованому тестуванні. Навантаження на накопичувачі здійснювалося програмою CrystalDiskMark. Моніторингу температури процесора відбувався за допомогою утиліти HWInfo. Вимірювання рівня гучності проводилось завдяки шумоміру Benetech GM1357.

Результати випробувань

Для початку подивимося на результати навантаження, здійсненні окремо на процесор та відеокарту. У такому режимі різниця між стендами доходить максимум до 4 градусів на CPU та пам’яті, й 3 градуси на чипсеті, тоді як інші компоненти або взагалі не бачать різницю, або різниця складає лише 1–2 °C, що можна навіть не враховувати. Додаткові вентилятори тут зайві й без них система була б тихішою на пару децибел.

А ось при комбінованому навантаженні, коли процесор та відеокарта завантажені на 100%, вже не все так просто. Якщо відеокарті майже все одно, відкритий це стенд, чи встановлені додаткові вентилятори, то CPU починає перегріватися і три вертушки знизу зайвими не будуть. Інші компоненти у такому разі також подякують. Звісно, в реальності та в іграх таких навантажень не буде, інакше доведеться шукати оптимальне розміщення радіатора — наприклад, ставити його збоку, а не нагорі, як в нашому випадку.

Висновки

Корпуси дуже довго еволюціонували від появи перших вікон з акрилу до повністю скляних панелей, тоді як випуск цікавої панорамної моделі від одного з виробників повністю перевернув увесь ринок. І це при тому, що скляні корпуси вже давно пропонували різні компанії. Тепер майже кожен має в активі таке шасі, яке дозволяє хизуватися використаними компонентами та RGB ще краще, ніж коли-небудь. А якщо в системі не будуть помітні кабелі, то вау-ефект тільки посилиться. Тож використання материнської плати MSI серії Project Zero з корпусом MAG PANO 100R PZ White виводить складання ПК з ефектним зовнішнім виглядом на новий рівень, про який нещодавно можна було тільки мріяти.

Він якісно виконаний, простий в обслуговуванні й майже все в ньому зібрано на кліпсах, що полегшує складання та модернізацію системи. Все продумано, скрізь встановлені фільтри проти пилу, додаткові відкидні панелі всередині прикривають зайві кабелі, тож естетична сторона при розробці цього корпусу була не на останньому місці. Ефективність охолодження компонентів в MAG PANO 100R PZ White при середньому навантажені знаходиться на гарному рівні, тоді як максимальне навантаження потребує встановлення додаткових вентиляторів, що на тлі цінника на корпус навряд чи можна вважати за недолік. З іншого боку, для плат з роз’ємами, розташованими на тильній стороні, вибір серед подібних шасі не дуже й великий.

Тож, якщо є бажання зібрати цікаву сучасну систему з ефектним зовнішнім виглядом корпус MAG PANO 100R PZ White з материнською платою MSI серії Project Zero підійде для цього найкраще. Навіть для звичайних плат він стане гарним вибором, з огляду на його демократичний цінник при наявних в ньому вентиляторах.