Огляд та тестування системи рідинного охолодження ASUS ProArt LC 360

Лінійка продуктів ProArt компанії ASUS продовжує розвиватися й крім материнських плат та відеокарт в її асортименті з’явилися корпуси та системи охолодження. Доволі цікавий в плані дизайну корпус до нас ще не потрапив, а ось з СРО ProArt LC 420 ми вже встигли познайомитися. На жаль, габарити цієї AiO дозволяють встановити її або в фірмове шасі ProArt PA602, або у будь-яке інше з підтримкою радіаторів 420 мм. Звісно, такі розміри не є популярними серед більшості користувачів, тож резонно було доповнити серію системою охолодження з меншим радіатором, що компанія ASUS й зробила. Модель ProArt LC 360 тепер розрахована на три 120-мм вентилятори та коштує менше. А от наскільки ця СРО ефективніша ми й спробуємо дізнатися.

Технічні параметри

Комплект постачання

Система охолодження постачається у великій довгастій чорній коробці з фірмовим оформленням в стилі ProArt. AiO та аксесуари розфасовані по відсіках та додаткових коробках, тож про їх надійне збереження при транспортуванні можна не хвилюватися.

СРО підтримує всі актуальні зараз процесорні роз’єми для масового ринку, тоді як платформи HEDT виробник вирішив обійти стороною, тож в коробці є наступне:

• монтажна рамка для роз’ємів AMD AM4/AM5;
• підсилювальна пластина для роз'ємів Intel LGA 1700/1200/115x;
• чотири шпильки для роз'ємів AMD AM4/AM5;
• чотири шпильки для роз'ємів Intel LGA 1700;
• чотири шпильки для роз'ємів Intel LGA 1200/115x;
• чотири стійки для роз’ємів AMD AM4/AM5;
• чотири гвинти для кріплення рамки для роз’ємів AMD AM4/AM5;
• чотири накидні гайки для кріплення водоблоку;
• три вентилятори 120 мм;
• 12 довгих гвинтів для кріплення вентиляторів до радіатора;
• 12 коротких гвинтів для кріплення радіатор до корпусу;
• розгалужувач на три вентилятори;
• три подовжувачі для вентилятора;
• три маленькі серветки;
• інструкція.

Зовнішній вигляд та конструкція

Система охолодження виглядає стримано та елегантно і на відміну від моделі з 420-мм радіатором тут додали деяке декоративне оформлення.

Радіатор, на відміну від класичного дизайну, має прямокутну форму без якихось заокруглених кутів. Його розміри складають 394x120x27 мм й проблем із сумісністю з корпусами бути не повинно. Рідина циркулює через 12 каналів, між якими розміщено ребра з металічних смуг, зібраних у гармошку. Їх щільність складає 20 FPI (пластин на дюйм).

Бокові панелі радіатора мають гофровану форму (одна повністю, а інша лише на половину) і прикрашені назвою серії та її логотипом жовтуватого кольору. Це додає як міцності конструкції, так й покращує естетичну частину системи охолодження.

Довжина гумових шлангів з нейлоновим обплетенням становить 450 мм, а їх діаметр — близько 13 мм. В місцях з’єднання з колектором вони додатково зафіксовані пластиковими обоймами з термоусадками. Отворів для обслуговування AiO не передбачено, тоді як в моделі ProArt LC 420 один все ж таки був. Товщина колектору зі сторони шлангів складає 22 мм та 14 мм з протилежного боку.

Водоблок має комбіновану конструкцію та об’єднаний з помпою. Він квадратної форми з розмірами 63x63 мм й висотою в 49 мм. Його кришка виконана в загальному стилі з радіатором та розділена навпіл: одна частина хвиляста, а інша пласка з написом ProArt. В центрі проходить напівпрозора вставка з одноколірною світлодіодною підсвіткою, яку можна налаштувати у фірмовому застосунку як індикатор стану того чи іншого компонента ПК. Індикатор має п’ять насічок, тож візуально можна зрозуміти, наприклад, рівень нагріву процесора чи кількість обертів вентиляторів. За необхідністю підсвітку можна взагалі вимкнути.

Фітинги мають можливість обертатися навколо своєї осі, але кут при цьому в них різний — один може нахилятися на 90 градусів, тоді як іншому заважають кабелі й після встановлення на процесор цей показник десь у тричі менший.

Мідна підошва у місці контакту с процесором має збільшену товщину та гладку поверхню, але вона не полірована й можна побачити сліди фрези. Розміри цього п’ятака складають 49x41 мм. З заводу термоінтерфейс попередньо вже нанесено, але до нас AiO потрапила без нього. Фіксується пластина до корпусу водоблока шурупами з тригранним шліцом, тож без відповідної викрутки її не зняти, наприклад, для додавання рідини через деякий час експлуатації системи.

Живлення та керування помпи здійснюється завдяки двом кабелям, один з яких під’єднується до 4-контактного роз’єму вентилятора, а інший вставляється в USB-порт на материнській платі.

В комплекті постачаються три вентилятори типорозміру 120x120x25 мм виробництва Alphacool. Використовується модель APEX Stealth Metal Power Fan з гідродинамічною вальницею та 4-контактним кабелем підключення з можливістю послідовно об’єднувати декілька вертушок разом. Швидкість вентиляторів сягає 3000 об/хв при рівні шуму майже 40 дБ на максимальних обертах. Крильчатка кожного з них має дев’ять вигнутих лопатей, які об’єднані на кінцях в кільце, а корпус обладнаний металевою рамкою, що робить їх доволі важкими.

При з’єднанні вентиляторів один до одного їх роз’єми можна акуратно приховати за втулками рамки, а до материнської плати під’єднати вже один подовжувач. Але не кожна плата може забезпечити струм понад 1 А на роз’єм для підключення вентиляторів, й попри таку цікаву функцію все одно прийдеться тягнути від системи AiO купу дротів.

Товщина радіатора зі встановленими вентиляторами складає лише 52,5 мм, тож проблем із сумісністю цієї системи охолодження з більшістю корпусів не буде.

Встановлення

Переходимо до процесу встановлення на прикладі платформи AMD AM5. Знімаємо стандартні колодки, які встановлені на материнській платі, та вкручуємо стійки з комплекту AiO.

До них прикручуємо рамку, яка забезпечує сумісність з водоблоком, бо він має лапи лише для сокетів Intel.

На рамку накручуємо відповідні шпильки для безпосереднього кріплення водоблоку. Чесно кажучи, виробник міг би їх об’єднати разом з рамкою, тим самим зменшивши кількість деталей, але він бачив конструкцію саме такою, яка вона є, хоча на опресування гайок ресурси таки були витрачені.

За потреби наносимо термопасту, встановлюємо водоблок та затискаємо його накидними гайками. Пальцями закрутити їх до кінця біля радіатора VRM на материнській платі не дуже зручно, а шліц під хрестоподібну викрутку тут лише для галочки, тож краще для цього взяти пласку та широку викрутку. Після встановлення під’єднуємо всі кабелі.

Відбиток пасти майже акуратний, при рівномірному затягуванні гайок притиск буде гарним по всій площі дотику процесора.

Програмне забезпечення

Для налаштування роботи світлодіодної підсвітки на водоблоці використовується фірмовий застосунок Armoury Crate. Програма доволі відома і постачається разом з продуктами компанії ASUS. Для AiO в ній передбачений свій розділ з двома вкладками, де можна обрати який компонент моніторити, вимкнути підсвітку або оновити прошивку СРО.

Тестовий стенд

Для випробування ефективності системи рідинного охолодження ASUS ProArt LC 360 було використано стенд на базі платформи AMD AM5 в такій конфігурації:

• процесор: AMD Ryzen 9 7900X (4,7@5,0 ГГц, 1,2 В);
• материнська плата: ASUS ROG Crosshair X670E Gene (UEFI 2204);
• відеокарта: AMD Radeon RX 7900 XT;
• пам'ять: Kingston Fury Renegade RGB KF564C32RSAK2-96 (2x48 ГБ, DDR5-6400@6000, 32-38-38-80-1Т, 1,35 В);
• SSD накопичувач: SSD Kingston NV1 (500 GB, NVMe M.2 2280);
• блок живлення: be quiet! PURE POWER 12 M 850W;
• термопаста: Noctua NT-H1.

Випробування системи охолодження проводилося на відкритому стенді в горизонтальній орієнтації материнської плати при постійній температурі 24 градуси Цельсія у приміщенні. Частота процесора фіксувалася на 5000 МГц, а напруга дорівнювала 1,2 В, що давало у підсумку споживання на рівні 210 Вт. Для його прогріву застосовувався стрес-тест CPUID powerMAX версії 1.00.1 з інструкціями AVX впродовж 10 хвилин. На графіку відображено максимальне значення температури поміж усіх ядер. Для моніторингу температури процесора використано програму HWInfo версії 8.07.5505.

Для вимірювання рівня гучності використано шумомір Benetech GM1357. Всі заміри здійснено в тихому приміщенні без зайвих джерел шуму. Шумомір був розташований на відстані в 35 см від вентилятора. Рівень фонового шуму складав 27,7 дБ (А). Швидкість помпи була зафіксована на максимумі у 3000 об/хв.

Ефективність системи охолодження ProArt LC 360 порівнювалась з двосекційним повітряним охолоджувачем Noctua NH-D15S з одним стоковим вентилятором та з другим додатковим пропелером Noctua NF-A15 PWM, максимальна швидкість якого становить 1200 об/хв. І саме через цей кулер довелося обмежити потужність процесора, інакше його температура доходила до 99 °C.

Результати випробувань

Вентилятори системи рідинного охолодження виявилися тихішими за вертушки Noctua, лише на мінімальній швидкості рівень шуму в них однаковий та після 1500 об/хв Alphacool APEX Stealth, звісно, стають голоснішими.

AiO ProArt LC 360 виявилася ефективнішою за повітряний кулер на 6–7 градусів при однакових обертах, причому, продуктивність системи охолодження гарно зростає до швидкості вентиляторів 2000 об/хв, після чого вона уповільнюється. Тож користувач ціною двох градусів може сміливо обмежити оберти «карлсонів», тим самим суттєво зменшити рівень шуму системи. А ось уповільнення помпи може призвести до падіння ефективності десь у 4 градуси — тут вже користувачу прийдеться шукати баланс між продуктивністю та шумом.

Висновки

Заводські системи рідинного охолодження вже давно доказали свою ефективність порівняно з повітряними кулерами й ASUS ProArt LC 360 не стала виключенням. Вона має стриманий та елегантний вигляд й підійде не тільки для збирання системи з дизайном для творчих особистостей, але й будь-якій іншій. Прикро, що немає корпусу Midi-Tower саме серії ProArt, тоді можна було скомпонувати все у загальному стилі. Вона підтримує всі актуальні процесорні роз’єми, але для платформи AMD процес встановлення потребує зайвих рухів. Також в цій AiO компанія ASUS вирішила відійти від колаборації з Noctua та використала вентилятори Alphacool APEX Stealth Metal, які оснащено металевою рамкою, що додає естетичного вигляду та зменшує вібрації, як їхні, так й системи в цілому. І хоча виробник обіцяв низький рівень шуму, на максимальній швидкості вони доволі галасливі, але можна знизити оберти до прийнятного рівня, при цьому ефективність AiO не сильно постраждає. Та ще й серветки для протирання рамок додали у комплект постачання — дрібниця, але приємна. Встановлена помпа не дуже шумна, але вибагливим користувачам все ж таки доведеться погратися з налаштуванням її швидкості. Тож якщо є бажання отримати ефективну заводську систему рідинного охолодження зі стриманим дизайном від іменитого виробника, ProArt LC 360 стане гарним вибором, але її ціна буде відповідною.