Встановлення
Процес монтажу ASUS ProArt LC 420 ми розглянемо на прикладі сокета AMD AM4. На водоблок встановлено єдине кріплення, яке розраховано на процесори Intel, тому для AMD тут передбачена перехідна рамка. Спочатку викручуємо стандартні гаки кріплення, та на стокову задню пластину вкручуємо опорні гвинти для роз’єму AMD AM4 або AM5.
Далі прикручуємо раму до опорних гвинтів, та до рами накручуємо перехідні опорні гвинти.
Все, тепер ми маємо отвори кріплення навхрест, як в Intel.
Наносимо термопасту звичним способом «максимально тонким шаром по кришці процесора» та прикручуємо водоблок накидними гайками.
Далі підключаємо вентилятори через розгалужувач в роз’єм CPU FAN, кабель помпи в інший — зазвичай на материнських платах є потужний роз’єм, який навіть підписаний як AIO Pump або W_Pump. Ще один кабель з водоблоку, а саме USB під’єднуємо у відповідний роз’єм.
Перший тест відбитка в суперпозиції. З одного боку погано, що ми його не дізнались, а з іншого — притиснення процесора настільки крутезне, що його навіть зі свіжою пастою витягнуло з сокета. Маємо дві абсолютно рівні поверхні, от тому й отримали такий результат.
Тест другий — наносимо маленьку краплю термопасти, щоб вже впевнитись в притиску. Закрутив і викрутив.
От тепер, при меншій кількості пасти, бачимо, що притиск просто ідеальний по всьому шару, де вистачило термоінтерфейсу. Якщо додати трошки більше пасти, то її розтисне по всій кришці, а зайве витисне. Отже, притиск тут на достойному рівні.
Програмне забезпечення
Для налаштування індикатору на водоблоці ASUS ProArt LC 420 використовує фірмовий застосунок Armoury Crate. В інтерфейсі не складно розібратись, все інтуїтивно зрозуміло. У вкладці пристроїв обираємо нашу СРО, далі в меню «Підсвічування» з’являться пункти, які доступні для моніторингу, можна обрати тільки один із них або вимкнути індикацію взагалі.
Наступне меню — це «Оновлення прошивки». Назва говорить сама за себе — тут можна оновити прошивку СРО.
Тестовий стенд
Для випробування ефективності системи рідинного охолодження ASUS ProArt LC 420 було використано стенд на базі платформи AMD AM4 в такій конфігурації:
- процесор: AMD Ryzen 9 3900Х;
- материнська плата: ASRock B550 PG Velocita;
- відеокарта: Asus GeForce GTX 1660 Super ROG Strix OC Edition 6GB GDDR6;
- пам'ять: HyperX Fury HX432C16FB3K2/16 (2x8 ГБ, DDR4-3200, 16-18-18-36-74 1Т, 1,35 В);
- твердотілий накопичувач: SSD Kingston NV1 (500GB, NVMe M.2 2280);
- блок живлення: be quiet! PURE POWER 12 M 850W;
- термопаста: ARCTIC MX-4.
Процесор працював в розгоні до 4,1 ГГц з напругою 1,25 В та 200 Вт потужності. Випробування системи охолодження проводилося на відкритому стенді в горизонтальній орієнтації материнської плати при постійній температурі 23 градуси Цельсія у приміщенні. Для прогріву центрального процесора застосовувався стрес-тест CPUID powerMAX з інструкціями AVX. Для моніторингу температури процесора було використано програму HWMonitor. Для вимірювання рівня гучності використовувався шумомір Benetech GM1357.
Всі заміри здійснено в тихому приміщенні без зайвих джерел шуму. Шумомір був розташований на відстані у 30 см від вентиляторів та помпи. Рівень фонового шуму складав 27,7 дБ (А). Ефективність рідинної системи охолодження порівнювалась з двосекційним повітряним охолоджувачем Noctua NH-D15S з одним стоковим вентилятором та з другим додатковим пропелером Noctua NF-A15 PWM, максимальна швидкість якого становить 1200 об/хв.
Системи охолодження порівнювались між собою по співвідношенню загальної ефективності до рівня шуму. Були встановлені значення у 1700, 1500, 1400, 1200, 1000 та 800 обертів у хвилину. Зважаючи, що на Noctua один вентилятор максимально може обертатись на 1500 об/хв, а другий на 1200 об/хв, то схема була наступною: 1500/1200, 1400/1200, 1200/1200, 1000/1000, 800/800.
На однакових обертах ми бачимо значну перевагу системи рідинного охолодження: на 800 об/хв маємо 15 градусів переваги, на 1500 об/хв — майже 10 градусів. А тепер порівняймо по шуму.
Цікава вийшла ситуація, від 800 до 1200 об/хв працює тихіше Noctua на декілька дБ (А), а потім на 1400 об/хв тихіше вже ProArt LC 420. Але на 1500 об/хв знов тихіше повітряний кулер, а далі система AiO ProArt LC 420 вже має більшу швидкість вентиляторів, тож і рівень шуму в неї зростає пропорціонально. В цілому ми отримуємо плюс/мінус декілька дБ (А) різниці. І наприкінці подивимось графік залежності шуму систем охолодження та температури процесора.
Тут ProArt LC 420 не те що кладе на лопатки двобаштове повітряне охолодження — це вже повноцінне фаталіті! Маємо на 10–15 градусів меншу температуру при майже тих самих значеннях по шуму.
На цьому я не зупинився, та розігнав процесор до потужності у 250 Вт й протестував в тихому режимі, тобто на 1000 об/хв, отримавши температуру 88,5 градусів. Повітряне охолодження і так в тихому режимі перетнуло безпечний діапазон температур з 200 Вт — а тут 250 Вт! Тож за такої потужності звичайний кулер навіть не варто тестувати, а це однозначно перемога та повне домінування СРО.
Висновки
ASUS ProArt LC 420 показала себе позитивно, має ідеальну поверхню контактної пластини водоблоку, великий радіатор, доволі тиху помпу та потужні вентилятори. Якщо вам потрібен стриманий дизайн та ефективність, то це, однозначно, гарний вибір. Єдине, що СРО може не підійти під більшість корпусів, бо має 420-мм радіатор, а більшість корпусів розраховані на 360-мм або 280-мм моделі, тому якщо хочете прохолоди для вашого камінця — треба мати відповідний корпус для великої системи рідинного охолодження.
Наш сьогоднішній герой показав себе з найкращого боку, він не те що принизив більшість повітряних супер-кулерів, а й готові СРО, бо охолодити 250 Вт в тихому режимі з безпечною температурою для процесора — це круто. Видно, що виробник постарався та вижав максимум, де це можливо в даній системі, бо конструктивно, немає до чого причепитися.