Огляд системи рідинного охолодження ASUS ProArt LC 420

Серія ProArt від ASUS — це лінійка високотехнологічних пристроїв, таких як ноутбуки, настільні комп'ютери, монітори, компоненти та аксесуари. Ця екосистема створена для забезпечення професійних розробників надійними та ефективними гаджетами для творчого натхнення. І ось, настала пора для системи рідинного охолодження процесора ASUS ProArt LC 420, в цьому огляді ми її й розглянемо.

Технічні параметри

Комплект постачання

Система охолодження постачається в коробці чорного кольору. Зверху зображений лише логотип серії та назва моделі, а з боків вже вказані технічні параметри, ілюстрації елементів та комплект постачання.

Відкривши коробку бачимо картонну вкладку на всю її площину з надписом ProArt, а під нею знаходиться сама СРО зі всіма комплектними частинами.

Окрім радіатора з водяним блоком та трьох вентиляторів у комплектацію входять:

• розгалужувач на три вентилятори;
• 12 гвинтів кріплення вентиляторів до радіатора;
• 12 коротких гвинтів для кріплення радіатора до корпусу;
• пластикова задня планка кріплення під процесорні роз’єми Intel LGA1700 та LGA1200/115х;
• чотири стійки для роз’єму Intel LGA1700;
• чотири стійки для роз’ємів Intel LGA1200/115х;
• рама кріплення під AMD AM4 та AM5;
• чотири опорні гвинти для роз’ємів AMD AM4 та AM5;
• чотири гвинти для прикручування рами AMD AM4 та AM5;
• чотири перехідні опорні гвинти з AMD на Intel;
• чотири опорні гайки;
• стислий посібник.

Зовнішній вигляд та конструкція

Система ASUS ProArt LC 420 виглядає стримано, вона складається з чорного алюмінієвого радіатора формату 420 мм, поєднаного гнучкими гумовими шлангами у нейлоновому обплетенні з помпою, суміщеною з водяним блоком. Виглядає система типово для сучасних подібних AiO, все достатньо просто. Довжина трубок із зовнішнім діаметром в 13 мм становить 450 мм.

Фактичні габарити радіатора складають 456x140x30 мм. Ребра охолодження виготовлені у вигляді зібраних гармошкою тонких металевих смужок, розташованих зі щільністю 20 FPI (пластин на дюйм) та поділених між собою 14 каналами, по яких протікає холодоагент.

На радіаторі є три посадкові місця для 140-мм вентиляторів, розташовуються вони щільно.

Трубки міцно поєднані з фітингами радіатора, та обтиснені термоусадкою біля радіатора та водоблоку.

Біля радіаторних фітингів знаходиться заливний отвір. Товщина колектору з цієї сторони дорівнює 23 мм, та на ньому є наліпка зі штрихкодом.

Протилежний колектор має товщину 14 мм і на ньому присутній стікер з назвою моделі та піктограмами сертифікацій.

Бокові грані не мають ніяких позначок чи штампів, є тільки маленька наліпка з QR-кодом, який нікуди не веде — це, мабуть, якийсь виробничий код для внутрішнього використання.

Вентилятори виробництва Noctua, мають маркування NF-A14 industrialPPC-2000 PWM та заявлену швидкість обертання 800–2000 об/хв, але по факту ми отримали 800–1740 об/хв. Від корпусу відходить 4-контактний кабель живлення та керування за допомогою ШІМ.

Конструкція вентиляторів стандартна для цієї серії. Вони повністю виготовлені з армованого скловолокном каркаса, який може витримувати температури до 140 °C, що робить вентилятори ще жорсткішими й стійкими до зламів. На краях кріплення є гумові антивібраційні вставки також чорного кольору, як й сам каркас. Використовується гідродинамічна вальниця SSO з центрувальним магнітом, що дозволяє виробнику заявити про ресурс вентиляторів на рівні 150 тис. годин.

Від 800 до 900 об/хв вентилятори не створюють багато шуму, а от від 1000 об/хв вони вже видають трошки більш як 40 дБ (А), але це ще можна сприймати як комфортний шум, який з корпусу не сильно буде чутно. Починаючи з 1200 об/хв вже відчутне гудіння на рівні майже 47 дБ (А), не гучно, але й не комфортно. На 1740 об/хв шум доходить вже до 56,6 дБ (А).

Для під’єднання всіх вентиляторів в один роз’єм в комплекті є розгалужувач.

Водоблок повторює концепцію дизайну ProArt, він квадратної форми, пластикова частина має розмір 63х63 мм, та повною висотою від контактної пластини 49 мм.

Він візуально поділений навпіл, де з одного боку рівна поверхня та напис ProArt, а з іншого хвиляста поверхня без написів.

Посередині ми бачимо індикатор, він чимось нагадує термометр, але з білою підсвіткою та має п’ять поділок. Він може показувати тільки один з параметрів, а саме: температуру або рівень завантаження процесора, температуру або завантаження відеокарти, або ж завантаження оперативної пам’яті. Цю поведінку можна налаштувати у фірмовому застосунку Armoury Crate. Отож вам потрібно буде обрати один найважливіший для вас параметр моніторингу.

З нижнього боку водоблоку прикручена мідна контактна пластина з розмірами 47,5х41 мм. Вона не дзеркальна, але і шорсткою її назвати складно. Видно, що початок лінійки віддзеркалюється, а далі бачимо розмиття.

І що дуже приємно здивувало — це ідеально рівна підошва, під будь-яким кутом прикладання лінійки немає виступів чи ямок. На тестування ProArt LC 420 потрапила вже без нанесеного термоінтерфейса.

Шланги на водоблоці мають не однакове зміщення. Якщо поставити в положення «шланги знизу», то лівий шланг має амплітуду 90°, а правий лише 40°, бо йому заважають кабелі водоблоку, але для використання системи таких зміщень буде достатньо.

На максимальних обертах помпи шум від неї становить 30,5 дБ (А), її чути тільки якщо приставити до неї вухо, паразитних фонових призвуків також не було виявлено. Таким чином, навряд чи ви її будете чути під час роботи.

Встановлення

Процес монтажу ASUS ProArt LC 420 ми розглянемо на прикладі сокета AMD AM4. На водоблок встановлено єдине кріплення, яке розраховано на процесори Intel, тому для AMD тут передбачена перехідна рамка. Спочатку викручуємо стандартні гаки кріплення, та на стокову задню пластину вкручуємо опорні гвинти для роз’єму AMD AM4 або AM5.

Далі прикручуємо раму до опорних гвинтів, та до рами накручуємо перехідні опорні гвинти.

Все, тепер ми маємо отвори кріплення навхрест, як в Intel.

Наносимо термопасту звичним способом «максимально тонким шаром по кришці процесора» та прикручуємо водоблок накидними гайками.

Далі підключаємо вентилятори через розгалужувач в роз’єм CPU FAN, кабель помпи в інший — зазвичай на материнських платах є потужний роз’єм, який навіть підписаний як AIO Pump або W_Pump. Ще один кабель з водоблоку, а саме USB під’єднуємо у відповідний роз’єм.

Перший тест відбитка в суперпозиції. З одного боку погано, що ми його не дізнались, а з іншого — притиснення процесора настільки крутезне, що його навіть зі свіжою пастою витягнуло з сокета. Маємо дві абсолютно рівні поверхні, от тому й отримали такий результат.

Тест другий — наносимо маленьку краплю термопасти, щоб вже впевнитись в притиску. Закрутив і викрутив.

От тепер, при меншій кількості пасти, бачимо, що притиск просто ідеальний по всьому шару, де вистачило термоінтерфейсу. Якщо додати трошки більше пасти, то її розтисне по всій кришці, а зайве витисне. Отже, притиск тут на достойному рівні.

Програмне забезпечення

Для налаштування індикатору на водоблоці ASUS ProArt LC 420 використовує фірмовий застосунок Armoury Crate. В інтерфейсі не складно розібратись, все інтуїтивно зрозуміло. У вкладці пристроїв обираємо нашу СРО, далі в меню «Підсвічування» з’являться пункти, які доступні для моніторингу, можна обрати тільки один із них або вимкнути індикацію взагалі.

Наступне меню — це «Оновлення прошивки». Назва говорить сама за себе — тут можна оновити прошивку СРО.

Тестовий стенд

Для випробування ефективності системи рідинного охолодження ASUS ProArt LC 420 було використано стенд на базі платформи AMD AM4 в такій конфігурації:

• процесор: AMD Ryzen 9 3900Х;
• материнська плата: ASRock B550 PG Velocita;
• відеокарта: Asus GeForce GTX 1660 Super ROG Strix OC Edition 6GB GDDR6;
• пам'ять: HyperX Fury HX432C16FB3K2/16 (2x8 ГБ, DDR4-3200, 16-18-18-36-74 1Т, 1,35 В);
• твердотілий накопичувач: SSD Kingston NV1 (500GB, NVMe M.2 2280);
• блок живлення: be quiet! PURE POWER 12 M 850W;
• термопаста: ARCTIC MX-4.

Процесор працював в розгоні до 4,1 ГГц з напругою 1,25 В та 200 Вт потужності. Випробування системи охолодження проводилося на відкритому стенді в горизонтальній орієнтації материнської плати при постійній температурі 23 градуси Цельсія у приміщенні. Для прогріву центрального процесора застосовувався стрес-тест CPUID powerMAX з інструкціями AVX. Для моніторингу температури процесора було використано програму HWMonitor. Для вимірювання рівня гучності використовувався шумомір Benetech GM1357.

Всі заміри здійснено в тихому приміщенні без зайвих джерел шуму. Шумомір був розташований на відстані у 30 см від вентиляторів та помпи. Рівень фонового шуму складав 27,7 дБ (А). Ефективність рідинної системи охолодження порівнювалась з двосекційним повітряним охолоджувачем Noctua NH-D15S з одним стоковим вентилятором та з другим додатковим пропелером Noctua NF-A15 PWM, максимальна швидкість якого становить 1200 об/хв.

Системи охолодження порівнювались між собою по співвідношенню загальної ефективності до рівня шуму. Були встановлені значення у 1700, 1500, 1400, 1200, 1000 та 800 обертів у хвилину. Зважаючи, що на Noctua один вентилятор максимально може обертатись на 1500 об/хв, а другий на 1200 об/хв, то схема була наступною: 1500/1200, 1400/1200, 1200/1200, 1000/1000, 800/800.

На однакових обертах ми бачимо значну перевагу системи рідинного охолодження: на 800 об/хв маємо 15 градусів переваги, на 1500 об/хв — майже 10 градусів. А тепер порівняймо по шуму.

Цікава вийшла ситуація, від 800 до 1200 об/хв працює тихіше Noctua на декілька дБ (А), а потім на 1400 об/хв тихіше вже ProArt LC 420. Але на 1500 об/хв знов тихіше повітряний кулер, а далі система AiO ProArt LC 420 вже має більшу швидкість вентиляторів, тож і рівень шуму в неї зростає пропорціонально. В цілому ми отримуємо плюс/мінус декілька дБ (А) різниці. І наприкінці подивимось графік залежності шуму систем охолодження та температури процесора.

Тут ProArt LC 420 не те що кладе на лопатки двобаштове повітряне охолодження — це вже повноцінне фаталіті! Маємо на 10–15 градусів меншу температуру при майже тих самих значеннях по шуму.

На цьому я не зупинився, та розігнав процесор до потужності у 250 Вт й протестував в тихому режимі, тобто на 1000 об/хв, отримавши температуру 88,5 градусів. Повітряне охолодження і так в тихому режимі перетнуло безпечний діапазон температур з 200 Вт — а тут 250 Вт! Тож за такої потужності звичайний кулер навіть не варто тестувати, а це однозначно перемога та повне домінування СРО.

Висновки

ASUS ProArt LC 420 показала себе позитивно, має ідеальну поверхню контактної пластини водоблоку, великий радіатор, доволі тиху помпу та потужні вентилятори. Якщо вам потрібен стриманий дизайн та ефективність, то це, однозначно, гарний вибір. Єдине, що СРО може не підійти під більшість корпусів, бо має 420-мм радіатор, а більшість корпусів розраховані на 360-мм або 280-мм моделі, тому якщо хочете прохолоди для вашого камінця — треба мати відповідний корпус для великої системи рідинного охолодження.

Наш сьогоднішній герой показав себе з найкращого боку, він не те що принизив більшість повітряних супер-кулерів, а й готові СРО, бо охолодити 250 Вт в тихому режимі з безпечною температурою для процесора — це круто. Видно, що виробник постарався та вижав максимум, де це можливо в даній системі, бо конструктивно, немає до чого причепитися.