Зведене тестування

А ми одразу відкриваємо результати енергоспоживанням і нагадуємо, що справжні цифри споживання через конектори EPS12V дійсно нижче, ніж рапортування програмних датчиків, адже «дожор» відбувається через живлення материнської плати ATX 24-pin.

Переходимо до бенчмарків

Ручний розгін Core Ultra 7 265K дозволяє збільшити продуктивність за всіма ядрами ще на 12% в середньому (піковий приріст склав 24%). Окреме ядро стало швидше на 6% в середньому (піковий приріст 8%). Відмітимо той факт, що розігнаний Core Ultra 7 265K здатен не просто наблизитись до заводського Core Ultra 9 285K, а навіть зрівнятись з ним в деяких бенчмарках!

Якщо порівнювати Core Ultra 7 265K з попередником в обличчі Core i7-14700K в заводському режимі, то сьогоднішній герой огляду програє старому процесору 3% за всіма ядрами (піковий програш склав 24%), а за одним окремим ядром новий процесор виграв неймовірних 0,6% в середньому (піковий приріст 11%, а піковий програш — 17%).

Переходимо до геймінгу:

Ручний оверклокінг збільшив середній fps Core Ultra 7 265K ще на 11% в середньому (пік 18%) на фоні номінального режиму роботи, однак це не дуже сильно допомагає йому наздогнати того ж Core i7-14700K, на тлі якого відбулась відверта катастрофа, середній fps в заводському режимі зменшився на 21% (27% піковий програш).

Висновки

Ми не станемо черговий раз глузувати з AVX-512 (упс, ну тепер точно не будемо), а також не будемо концентруватись на глобальних висновках, читачі вже бачили це в огляді Core Ultra 9 285K.

Нам дуже не сподобалась ціна флагманської реалізації, а ось головний герой цього матеріалу виглядає як дійсно раціональний вибір для нової платформи LGA 1851. Судіть самі, 6 МБ процесорного кешу, а також чотири E‑cores коштують в цілих $195 переплати на фоні Core Ultra 7 265K. А економія у $80 з Core Ultra 5 245K призведе до втрати того самого, та двох P‑cores додатково. Це відчутна дельта! Тож можна сміливо стверджувати, що Intel обрав саме Core Ultra 7 265K як представника золотої середини балансу ціни/продуктивності в рамках архітектури Arrow Lake й розблокованого множника.

З погляду оверклокінгу, і нашого власного досвіду з різноманітними екземплярами цього покемона (батчі X440K318, X440K326, L429F202) вони мають доволі великі апетити після межі у 5600 МГц за всіма ядрами, і навіть якщо напруга дозволить просунутись далі по окремих ядрах (наш рекорд 5800 МГц за двома ядрами), то свої вітання викаже режим паніки від високої температури, що знизить частоти до 4 ГГц. А якщо в діло вступить Max Voltage Limits — то взагалі 0,8 ГГц! Не дивно, адже тема оверклокінгу Z890 й Arrow Lake на головному ресурсі змагального бенчмаркінгу HWBOT на момент початку березня 2025 все ще пуста… Хоча слід зазначити рекордну продуктивність одного окремого ядра, турбочастоти якого майже не поступаються старшому Core Ultra 9. Тож користувачі, чиї задачі не вміють якісно масштабуватись від кількості ядер, гарантовано оцінять це.

Резюмуємо. Перед нами продукт одночасного експерименту з делегування виробництва партнерам, а також по справжньому радикальною зміною архітектури. Ця спроба вийшла задовільною, не гірше, і не краще, особливо враховуючи дичину початку 2025 року у світі відеокарт. Ця серія процесорів, це крок назад в плані геймінгу, крок вперед в плані IGP, крок в бік в плані гіперпотоковості, і доволі цікава базова платформа. Вона легко підлягає модернізації, або перевизначенню спеціалізації, наприклад виробник запросто може збільшити IGP до рівня повноцінної відеокарти типу Intel Arc. Користувачу слід уважно підійти до вибору процесора. Якщо упор йде на відеоігри, або максимальну абсолютну продуктивність — відверто кажучи, попередники в обличчі Raptor Lake, або представники червоного табору, мають кращий та раціональніший вигляд. Якщо ж потрібні можливості роботи в професійних задачах, ШІ, або віра в «покращення» і купівля платформи LGA 1851 сьогодні з міграцією на наступне покоління — Intel Core Ultra 7 265K стане файним вибором для цих потреб.