Тестування
Процесори серії «K» традиційно не мають в комплекті постачання будь-якої системи охолодження, тож аналіз температур не має ніякого сенсу. Температурний режим адаптивний до можливостей конкретного кулера користувача.
Почнемо с заводської автоматики. Так виглядає система під час простою:
Типові налаштування забезпечують роботу процесора на середній частоті 4847,8 МГц за всіма ядрами. Якщо казати окремо, то P-cores працювали на рівні 5361,9 МГц з максимальним прискоренням одного ядра до 5400 МГц. E-cores працювали на середній частоті 4585,8 МГц з максимальним прискоренням до 4600 МГц.
Крабські (поки що) клешні оверклокера досягли майже статичної роботи P-cores на частоті 5600 МГц (Max Voltage Limits провалював частоти до рівня 5200 МГц). E-cores були статичні на 5100 МГц. Глобальна середня частота ядер склала 5262,7 МГц.
Під час тестування було зафіксовано неадекватно високе енергоспоживання самою материнською платою, а саме 116 Вт в середньому як в режимі розгону, так і на фабричних налаштуваннях. Навіть теплова камера звертала увагу на високий нагрів дроту +12 В у конекторі ATX 24-pin.
Графік енергоспоживання через EPS12V тим часом виглядав ось так:
Тобто процесор рапортує о споживанні 271 Вт в середньому у стандартному режимі роботи, однак за EPS12V ми бачимо 200 Вт в середньому, 116 Вт «доїдає» материнська плата. Ідентична ситуація актуальна для ручного розгону. Тож на блоці живлення краще не економити, якщо користувач обрав LGA 1851 своєю наступною платформою, в усякому випадку з використанням флагмана Core Ultra 9 285K. Враховуючи ситуацію з вимірюванням енергоспоживання було прийнято рішення зняти цю дисципліну у поточному огляді й обмежитись саме цими цифрами в вакуумі. Об’єктивно кажучи різниця споживання є, вона на користь нового процесора, але якщо в діло вступить мистецтво оверклокінгу — ця різниця майже не відчувається, натомість додаються проблеми в іншому вузлі.
Перейдемо до проміжних тестів, і почнемо з того, що перевіримо, як би себе вели попередники синього табору, якщо в них відібрали б Hyper-Threading. Також додамо представника AMD, а саме Ryzen 9 9700X.
Тестування успішно спростувало сформований у народу стереотип. Справа низької продуктивності в іграх зовсім не в HT/SMT, а в радикально зміненій конструкції процесора. Інші представники, наприклад Core i9-14900KF навіть маючи активними вісім P-cores без функції гіперпотоковості все ж випереджають «плиточника», хоча і програють майже в усіх робочих дисциплінах типу 3DMark CPU Profile.
Переходимо до дуже сильної сторони Arrow Lake — IGP. Його можливості описувались раніше, тож не будемо повторюватись. Цю, скажімо так, «графічну плитку» можна назвати конвенційно потужним інтегрованим відеоядром, що буквально множить на нуль флагманський Intel UHD Graphics 770 попередників на кшталт Core i9-14900K. Старіші варіанти виглядають взагалі немов якийсь жарт, тоді як новіше вже краще за «затички» процесорів AMD на базі ядер Raphael або Granite Ridge (серії 7000 та 9000). І хоч воно не здатне перевершити той же Radeon 780M ядер Phoenix навіть в розгоні, воно дає файну відсіч у можливостях трасування променів, хоча на такому рівні продуктивності це скоріш марний бонус, ніж пристойний аргумент. Підтримку Intel Quick Sync Video, оцінять професіонали. Досить тексту, почнемо бенчмаркінг!
Телеметрія IGP в типовому режимі роботи:
Телеметрія IGP в режимі розгону (нагадуємо, повна стабільність на 2700 МГц):
Результати в бенчмарках та іграх:
Forza Horizon 5 відсутня в тестуванні, адже передрелізний драйвер з невідомих причин не міг завантажити гру.
Зріз скриншотів ключових дисциплін:
І така ж сама група по іграх:
Тож можна сміливо заявити, IGP нарешті не пусте місце, а здатне на щось. Однак користувачу слід враховувати природу Intel Arc, та не плекати ілюзії стосовно можливості комфортної роботи (і навіть можливості запуску) старих проєктів й ПЗ, адже Intel мінімально займалась оптимізаціями для них. Цьому приділялась увага в огляді Arc A380.
Настав час головної частини тестування, ні-ні-ні, не треба готувати помідори, це не буде повним фіаско.
Переходимо до геймінгу, і ось тут вже так-так-так, готуйте помідори.
Ситуація коментувалась впродовж всього матеріалу не один раз. Користувач може розраховувати на розкачку fps на рівні Alder Lake в найгіршому випадку, що насправді не є катастрофою, якщо тримати в голові абсолютні цифри, а не відсотки програшу на фоні попередників. Тобто це здебільше стосується режимів 240+ fps, тож власники 2k- та 4k-дисплеїв нічого не втрачають, а кіберспортсмени й кіберкотлети можуть спокійно пересидіти на попередниках. Скажіть чесно, багато народу грає в Forza Horizon 5 з fps вище 400? Овва! Бенчмарки відчутно не постраждали, а продуктивність одного ядра помітно збільшилась.
А на десерт пропонуємо результати тестування окремо в режимі розгону!
Висновки
І знову покупців кинули на підтримку AVX-512, що було цілком очікувано. Резюмуємо: перший за довгий час експеримент делегування виробництва процесорів можна вважати задовільним. Неочікувано? Нумо розбиратися.
Почнемо з платформи. Перш за все Intel нарешті задовольнила власників накопичувачів M.2 NVMe Gen 5. Тепер можна використовувати один накопичувач без конкуренції з головним слотом PCIe 5.0. А ось більша кількість призведе до стандартного результату — перемикання головного слоту в режим x8. Присутність NPU гарантує розвантаження процесорних ядер, а також потужностей GPU у разі обробки завдань, пов’язаних з ШІ, а також сумісність з відповідною функціональністю, не здатною працювати без співпроцесора, наприклад Windows Recall. NPU, судячи з усього, буде присутній на всіх процесорах платформи LGA 1851. На борту також присутня нативна підтримка USB4 (Thunderbolt 4). Слід нагадати, що платформа AMD AM5 на цей час змушена використовувати для цього дискретний контролер. Такі новаторства, як сумісність з CUDIMM і той самий Intel IPF перевірити не вдалось, тож про них якось іншим разом.
Складається враження, що енергоспоживання глобально зменшилось. Однак внаслідок «дожору» через лінію +12 В на кабелі живлення материнської плати неможливо надати коректні й чіткі показники на тлі програмного моніторингу, в усілякому разі на момент тестування. Показники здаються не настільки значними, як його малюють на слайдах презентацій. Intel, схоже теж це розуміє, тому TDP не змінювався в меншу сторону, ба більше, tJMax (максимальну температуру) розширено до 105 градусів за Цельсієм (у Core i9-14900K tJMax був 100℃) з можливістю оффсету до 115 °C. Тобто на публіку ми хорохоримося, а в тіні про всяк випадок підстилаємо солому? Будемо вважати, що ситуація трошки покращилась.
Зникнення Hyper-Threading успішно компенсується комплексною потужністю, а також потужністю окремого ядра. Неозброєним оком помітний приріст продуктивності E-cores, а також їх потенціалу розгону. Пам'ятайте про пікову частоту Core Ultra 9 285K у 5600 МГц в розгоні проти 6500 МГц у випадку Core i9-14900KF.
Інтегрована графіка нарешті йде в ногу з часом, має підтримку актуальних кодеків та Ray Tracing. І хоч приріст в «папугах» у бенчмарках можна назвати трикратним і більше, але де-факто він ближче двократний. Це означає, що тепер IGP може дати можливість насолодитись невимогливими проєктами в роздільній здатності 1080p, і, в найгірших випадках, отримувати 20–30 fps, що доволі таки файний результат, враховуючи можливості UHD 770, який в 720p міг показувати лише слайдшоу рівня 5 fps. Ви не повірите, але автор навіть пограв в Cyberpunk 2077 на 30 fps з використанням XeSS! Цілі пів години, і навіть очі на лоба не вилізли!
Як вже згадувалось раніше — Intel зберіг офіційну ціну $589 на свого флагмана, як і у випадку попередника. І здавалось би навіщо про це взагалі писати? А річ у тім, що ціна Intel Core Ultra 7 265K вже $394, фактично мінус 200 доларів за, увага, чотири E-cores, частоти й шматочок процесорного кешу! І тепер фінальний штрих: а Core Ultra 5 245K маючи на борту ще на два P-cores й ще чотири E-cores менше коштує вже на $80 дешевше! Тобто ось вона справжня різниця! Отакої! І цей фінальний момент виставляє Core Ultra 9 285K в неймовірно невигідне становище, адже рученятами з оверклокінгом можна досягти цих самих налаштувань, використовуючи молодший процесор. Тобто зекономивши 33% свого бюджету, ми втратимо до 10% продуктивності в найгіршому випадку, де важлива кількість ядер, а глобально це майже не відчується.
Core Ultra 9 285K — це процесор, що не відпрацьовує вкладені в себе інвестиції, і взагалі виглядає невигідною покупкою на фоні молодшого Core Ultra 7 265K, хіба що потенційний клієнт хоче задонатити Intel на розвиток. Якщо забути про існування щойно зазначеної альтернативи — то перед нами продукт експерименту з делегуванням виробництва і по справжньому радикально зміною архітектури за відчутний час. І ця спроба вийшла банально задовільною. Революції не відбулось, крок назад в плані геймінгу, крок вперед в плані IGP, крок в бік в плані гіперпотоковості, і так далі. Під час тестування процесор поводився стабільно та передбачувано, а самі CPU мають відчутний запас глухого кремнію, що натякає на пробну природу поточного покоління, і можливо найцікавіше чекатиме нас в наступних роках.