Огляд S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl. З поверненням, сталкере!

Після кількох років очікування, численних перенесень та всупереч усім труднощам українська студія GSC Game World представила свій новий проєкт — довгоочікуване продовження серії S.T.A.L.K.E.R. Завдяки своїй атмосфері, сетингу і напруженим перестрілкам перші ігри змогли завоювати справжню народну любов.

Багато хто з нетерпінням чекав можливості повернутися в Зону, щоб заново відчути неповторну меланхолію занепаду і відчути себе дослідником небезпечної території, де за кожним рогом чекає бандит, монстр або аномалія. S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl дарує нам цю можливість.

Події гри відбуваються у 2021 році. Головний герой намагається проникнути в Зону, щоб перезарядити згаслий артефакт у спеціальному сканері, який йому видає вчений Герман. Але замість швидкої прогулянки та легкого заробітку герой вплутується в низку пригод, коли він змушений ховатися від військових, відбиватися від монстрів і бандитів. Він дивом виживає, щоб вранці прокинутися в невідомому місці та почати свою велику пригоду в цьому небезпечному світі Зони, де незабаром усі будуть знати його під ім'ям Скіф.

З перших хвилин гра радує якісною постановкою сцен і гарною акторською грою, що різко контрастує з тим, як розвивався сюжет у старих іграх. І цей підхід збережеться протягом усієї гри. Замість спілкування з малорухомими бовванчиками на нас очікують динамічні сцени діалогів з емоційними героями та кінематографічною камерою. І періодично гра буде радувати динамічними кат-сценами на рушії просто під час сюжетних подій та перестрілок. Усе це зроблено на дуже гарному рівні та безумовно допомагає залученню гравця в те, що відбувається.

Суть гри залишилася колишньою, і це нам добре демонструють на стартовій локації. Ми існуємо всередині невеликого закритого світу, який контролюють різні угруповання або відверті бандити. Щоб знайти когось або заручитися підтримкою, потрібно бути найманцем, посланцем і головорізом, який готовий розв'язувати проблеми для місцевих лідерів та організацій. Виконання таких доручень може відкрити нові можливості або привести до нових пригод. Серед побічних квестів є банальні в дусі «вбий усіх монстрів», але є також і цікаві завдання, що потребують взаємодії з різними персонажами та навіть ставлять моральні дилеми, або ж відправляють у незвичне аномальне місце, як, наприклад, у занедбане село на маковому полі.

S.T.A.L.K.E.R. 2 відмінно обігрує почуття дослідника аномальної території. Навіть основні маршрути та шляхи прокладені так, що ви обов'язково зіткнетеся з якимись незвичними проявами Зони. В певних місцях ви будете часто кидати болти, прокладаючи правильний шлях між аномаліями. Багато точок інтересу, і кожна занедбана будова чи склад готують свої сюрпризи. Ви можете вплутатися у випадковий бій, а можете знайти якусь схованку.

Зона це вкрай недружне місце у всіх своїх проявах. Навіть звичайний монстр може легко відправити вас на той світ. Місцеві створіння вкрай живучі та кусають дуже боляче. Це стає зрозуміло ще під час першого зіткнення з кровососом у пролозі. Ситуацію в цій сцені погіршує непроглядна темрява, а налобний ліхтарик здатний висвітлити тільки невелику зону перед вами. Першого кровопивцю зі стартовою зброєю я зміг вбити тільки завдяки тому, що заманив його всередину лабораторії та застрибнув на стіл, де монстр не міг мене дістати.

Перестрілки з людьми теж відчуваються дуже жорстко. Противники влучно стріляють навіть здалеку й постійно закидають гранатами. При цьому вони активно ховаються, якщо ви використовуєте гвинтівку з оптикою. При лобовому зіткненні доводиться діяти дуже швидко і на короткий час визирати з-за укриттів. Але тактика швидких перебіжок і зміни позиції часто ефективніша. Тому що ШІ починає тупити, коли втрачає вас із поля зору. Раптовість дає серйозну перевагу. Але заздалегідь помітити ворожу групу складно через нічні умови, туман та близьке відродження ворогів.

З початковим арсеналом доводиться стріляти виключно по головах. Але роздобувши кращі стволи та прокачавши їх, ви почуватиметеся трохи впевненіше. Хоча ніякого почуття переваги гра не дає. Відстрілявши магазин або отримавши поранення, вам потрібно перезарядитися і полікуватися. Кожна така операція вимагає певного часу і її не можна поєднувати з пробіжкою. Вам потрібно відстрілятися, сховатися, перезарядитися, полікуватися і знову висунутися для кількох пострілів. Робити все на бігу не вийде, ви перетворитеся на легку мішень. А якщо ще й зброя сильно зношена і заїдає механізм, то перезаряджання на відкритому місці стане останнім.

Усі ці умовності дають відчуття неймовірної напруги, де будь-яка помилка може бути фатальною. Але коли бойова сцена розгортається на локації з цікавим дизайном, то ці тактичні перебіжки, короткі визирання з-за рогу і чітко вивірене за часом перезарядження відчуваються круто і жваво. І в деяких моментах S.T.A.L.K.E.R. 2 дійсно нагадує реалістичний тактичний шутер. Але тільки в деяких місцях.

У відкритому світі все це розбивається об незрозумілий респаун ворогів, які відроджуються раптово і на близькій відстані. Наприклад, зайшли на покинутий порожній завод, заглянули в підвал, знайшли лут, вийшли — а навколо якась банда. Йдете по полю, і раптово ззаду по вас хтось стріляє або монстри вистрибують просто з кущів. Посилює все це ніч й непроглядна темрява. Якщо ви не перевантажені здобиччю, то від таких випадкових «приятелів» простіше втекти.

Пошук нової зброї та прокачування відіграють важливе значення. І на це сильно зав'язаний менеджмент ресурсів й припасів. Якщо вам попався новий ствол, то його потрібно притягнути до майстра на базу, відремонтувати та проапгрейдити. Але на це потрібно багато купонів, як і на ремонт комбінезона. Якщо за всім цим не стежити, то в якийсь момент улюблена гвинтівка дасть осічку, а після тривалої безжальної експлуатації й зовсім може зламатися. Нагороди за квести не покривають витрат, які пов'язані з обслуговуванням і ремонтом. Тому доводиться постійно збирати все, що можна продати.

Однак Скіф звичайна людина — при високій завантаженості інвентарю починає швидше втомлюватися і понад 100 кг на собі нести не може. Тому будь-який похід у Зону закінчується тим, що ви, набравши барахла, повзете на базу, щоб продати все зайве, отримати купони та витратити їх на ремонт і, якщо пощастить, на якийсь апгрейд.

У героя два основних слоти під зброю, плюс пістолет і ніж. Але вибір зброї такий великий, що в якийсь момент ви почнете тягати із собою додаткові стволи. Та й двох варіантів зброї може бути відверто мало. Під час тривалої пригоди можна витратити боєзапас і не факт, що дорогою ви знайдете патрони відповідного калібру. Тому потрібні запасні стволи під інший калібр та великий боєзапас перед кожною вилазкою. Але все це обмежує можливості в перенесенні додаткового луту і зменшує ваш заробіток за підсумками місії.

Загалом усе це було і в оригінальних іграх. Я добре пам'ятаю це відчуття навантаженого віслюка, коли тягнешся на базу зі здобиччю. Ось тільки бігати з однієї точки мапи в іншу тепер треба набагато більше. Ігровий світ S.T.A.L.K.E.R. 2 об'єднує багато знайомих і кілька нових локацій у рамках однієї величезної карти. І якщо якісь побічні завдання відбуваються на околицях бази, то зайві прогулянки не сприймаються обтяжливо. Але часто гра перетворюється на «симулятор ходьби», коли ви довго добираєтеся в далеке місце мапи, щоб після перестрілки також довго йти назад. Як альтернативу поверненню на базу можна йти далі за сюжетом, але без ремонту нескінченно рухатися сюжетною лінією просто не вийде.

Як приклад можу згадати особистий досвід проходження боліт і пошуку старої бази «Чистого неба». Просуваючись сюжетом, я підійшов до боліт вже трохи пошарпаним і не захотів бігти назад на базу навіть заради одержання костюма з псі-захистом (тим паче я й потім не міг його купити через високу вартість). Пішов на болота вночі та просто загруз там через погане орієнтування в темний час доби. Якось дістався до вузького перешийка, де за сюжетом раптово вискакує монстр-химера, воювати з яким було абсолютно безглуздо. Але я ховався в ближньому будинку і намагався розстріляти в нього останні залишки боєзапасу. Та незабаром починався викид, який випалював усе, включно з моїм героєм у дерев'яному будинку. А виявилося, що потрібно просто бігти від монстра далі болотами, попиваючи при нагоді енергетики для відновлення витривалості. Ось тільки вночі це зробити не так вже й просто, тому купа часу пішла на спроби та прокладання маршруту. За підсумками такої пригоди я залишився майже порожній і поламаний, але змушений був йти в іншу точку на карті, де чекала нова перестрілка, яку, втім, можна було проігнорувати.

Жодного автопереміщення навіть між безпечними базами немає. Є стара схема з провідниками, які можуть провести з однієї локації на іншу за гроші, але навіть таких точок для швидкої подорожі вкрай мало.

Битви з монстрами викликають змішані почуття. Майже кожна перестрілка з кровососами відбувалася в режимі пошуку недоступної для них точки, щоб звідти розстрілювати нападників. Але уявіть, який на мене чекав сюрприз, коли в одній лабораторії напало одразу кілька таких істот. Жодна тактика і виманювання до балонів, що вибухають, не допомагала. В обмеженому просторі я просто знайшов вентиль на трубі у вузькій кімнаті, куди можна було застрибнути. Це трохи дезорієнтувало монстрів, вони не одразу атакували мене, хоча могли дістати. Зате я отримав шанс на стрілянину та лікування під час пауз між їхніми атаками. Пошук подібних вад у дизайні, щоб порушити звичний алгоритм ШІ, був основною тактикою в будь-якій складній битві. Бо інакше все перетворювалося на чистий безглуздий мазохізм.

У нову частину ретельно перенесли оригінальний дизайн монстрів. І якщо кровососи, снорки та контролери вийшли моторошними й страшними, то деякі створіння виглядають безглуздо, особливо в плані анімацій.

Плигаючі тушкани викликають скоріше сміх, при цьому в грі можна зустріти зграї щурів, які виглядають переконливо і грізно — вони легко могли б замінити тушканів. Тож редизайн монстрів явно не завадив би. Зате в S.T.A.L.K.E.R. 2 повний бестіарій і всі створіння, які раніше були вирізані зі старої трилогії.

Одним із нововведень стала поява повноцінного стелсу. Тепер можна тихо нейтралізувати ворога зі спини. Хоча найчастіше бовванчики розставлені так, що виконати тихе вбивство складно, потрібно буквально чатувати ворога. І якщо вас помітять, то в будь-якому разі почнеться стрілянина. Але інколи це працює. Як було сказано вище — раптовість дає перевагу і ШІ тупить, поки не помітить вас. Так що потрібну кількість фрагів для відповідної ачівки ви наб'єте.

Окремо варто згадати систему артефактів. Як і раніше, на костюм можна повісити кілька унікальних предметів, які додають захисні характеристики. Більшість з артефактів мають додатковий радіаційний вплив, що можна компенсувати лише артефактами з радіаційним захистом. Але я вперше отримав такий артефакт на 29 годині гри! До цього я здобув дюжину трофеїв у різних аномаліях, але жоден з них не мав антирадіаційного ефекту.

Також гра має деякі недоробки технічного плану — від помилкових міток на карті до застрявання персонажів один в одному. Це не впливає на проходження, хоча один раз я втрачав персонажа побічного квесту, але знайшов його після перезавантаження. Симуляції життя тут немає. Вона і в старих іграх була спірною, але тепер усі події відбуваються навколо нашого героя. Проте світ не відчувається млявим, оскільки все одно будуть якісь випадкові перестрілки між людьми або між людьми й монстрами.

Зате основний сюжет насичений подіями, подається яскраво і цікаво. Історія про протистояння інституту і сталкерів, наукові дослідження і спроби відродити Моноліт сприймається вельми цікаво. Сюжет продовжує події минулих частин та під час пригоди ми зустрінемо багатьох знайомих персонажів. Трапляється таке, що ти вже втомився від однотипної нудної біганини, готовий все кинути, але потім доходиш до нової сюжетної точки, розповідь повертає стрімкий темп, вивалює купу інформації та занурює у вир нових подій. Після чого ти готовий усе пробачити та знову вирушити в Зону, щоб побачити подальший розвиток історії. При цьому гра постійно ставить нас перед вибором, дозволяючи йти на якісь компроміси або бути негідником, що не зважає на інших людей.

А ось деякі побічні історії викликають спірні враження. Занадто багато розборок місцевих паханів і експлуатації теми постійної зради заради вигоди й наживи. Це додає кольорів до похмурої атмосфери суворого світу, але від бандитських розборок відверто втомлюєшся. Добре, що світ гри не обмежується такими історіями.

Візуально S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl виглядає приємно й атмосферно. Обшарпані старі будівлі, індустріальні зони, поїдена іржею техніка та осінні пейзажі вийшли вельми переконливими. Картинка насичена деталями, хоча в похмуру погоду і вночі всі ці деталі губляться в темряві та в тумані.

Розробники відмовилися від власного рушія X-Ray Engine на користь Unreal Engine 5.1. До релізу заявлялося про численні зміни в рушії Epic, але за фактом на релізі можна спостерігати відблиски світла, що миготять, і шум на поверхнях, що було звичними артефактами в роботі Lumen і виправлено в останніх версіях Unreal Engine 5. Також можна спостерігати некоректне освітлення в деяких місцях та інші дрібні графічні артефакти.

Системні вимоги очікувано високі, але загалом стандартні для цього рушія. Використання апскейлу DLSS або FSR можна вважати обов'язковою умовою для нормальної продуктивності. Але це не страшно. Сучасний DLSS у якісному режимі забезпечує зображення не гірше за нативне. Плюс є можливість використовувати окремо FSR 3 Frame Generation для будь-яких відеокарт. Але тут треба бути обережним. Якщо в нативі у вас 30 fps, то ви будете відчувати це як 30 fps, навіть коли генерація забезпечить цифру в 60 fps. А ось просте масштабування у високій роздільній здатності можете сміливо вмикати. На старій відеокарті GeForce RTX 2080 Ti я грав при 50–60 fps у роздільній здатності 2560x1440 з DLSS Quality. З FSR картинка буде більш розмитою, але це прийнятний компроміс для слабких відеокарт.

Без серйозних втрат для загальної картинки можна також трохи пожертвувати якістю постобробки, туману, тіней і знизити ефект глибини різкості. Зверніть увагу на модифікацію Optimized Tweaks, яка покращує оптимізацію.

Також гостро стоїть питання процесорозалежності гри. У технічних оглядах уже поскаржилися на просідання fps у таборі сталкерів «Залісся», але все буде ще гірше, коли ви потрапите в поселення на наступній локації «Смітник». На системах без старших процесорів Ryzen 7 і Core i9 помітних просідань продуктивності в таких місцях не уникнути.

Відмінний звуковий ембієнт чудово доповнює атмосферу. Загалом гра створює чудове звукове наповнення. Коли повзеш темним коридором і раптово чуєш грізний рев кровососів — по спині пробігає холодок. Не кожна гра в жанрі жахів створює таку напругу. Зрідка псує враження некоректне позиціювання звуків.

Що можна сказати в підсумку? S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl не ідеальна, але захоплива гра з унікальною атмосферою суворого виживання в аномальній Зоні. Нова частина вдало відтворює ті самі почуття, що й під знайомства з першими іграми. Усі зміни здебільшого стосуються збільшення масштабів і якіснішого подання сюжету, який став глибшим та складнішим. S.T.A.L.K.E.R. 2 з головою занурює тебе у свій світ, але іноді це перетворюється на болото рутини та нескінченних прогулянок між далекими точками на мапі. Відчувається якийсь дисбаланс у складності. Можна пірнути в підземелля, пережити там криваву битву з монстрами, вибратися з пастки на межі своїх можливостей, витративши купу аптечок і патронів, щоб на виході отримати іржаву зброю та мінімум припасів у схроні. Є й інші шорсткості, включно з технічними недоробками в графіці. Грі явно не вистачає патчів. Але навіть із деякими наріканнями ми отримали гідне повернення легендарної серії.