Огляд The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered. Поклик ностальгії та повернення в Сироділ

Легенда повернулася! Саме так можна сказати про раптовий реліз оновленої версії Oblivion. Цьому передували численні чутки, які обіцяли реліз найближчими днями. Але їх було так багато, що на чутки перестали звертати увагу. Проте The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered дійсно вийшла, повернувши багатьох гравців у чарівний всесвіт Тамріеля.

І ось знову звучить пафосна музика Джеремі Соула, камера демонструє величне місто з високою вежею, яку видно з будь-якого куточка світу. Рука стискає вірний меч, а імператор перед смертю ввіряє майбутнє своєї держави в наші руки.

Невелика зачистка підземель, і ми вириваємося на великі простори Сироділа, центральної провінції континенту, що затиснута між гірськими хребтами та різними морями. Ранкове сонце б’є в очі, а місцеві пейзажі вражають оновленою сучасною графікою. Попереду на нас чекають неймовірні пригоди серед густих лісів та гір, вивчення стародавніх руїн, міська метушня та інтриги, битви з небезпечними тваринами та зіткнення з демонічними істотами з іншого світу.

The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered правильніше було б назвати ремейком, оскільки це повне перенесення гри та всього контенту на новий рушій, включно з доповненнями Shivering Isles та Knights of the Nine. При цьому нова версія зберегла всі основні особливості та механіки оригіналу, але з деякими покращеннями та виправленням шорсткостей.

Сюжет Oblivion крутиться навколо історії про спробу вторгнення демонічного принца Мерунеса Даґона у звичну реальність. Цього разу граємо ми не за обраного й унікального персонажа. Ми — колишній в’язень, який повинен допомогти зійти на престол новому імператорові, щоб разом врятувати світ і отримати титул Чемпіона Сироділу. Вступ демонструє зав’язку, де нам видають перше доручення, але не обмежують у подальших діях. Тому відразу після виходу у великий світ багато фанатів The Elder Scrolls забувають на деякий час про головний квест, починають вивчати околиці в пошуках секретів та руїн, вступають у місцеві фракції та активно виконують будь-які побічні квести. Гра дає відчуття п’янкої свободи, де кожен обирає свій шлях і те, як він буде підкорювати Сироділ, щоб набути статусу місцевої легенди.

Дехто навіть вважає основну сюжетну лінію досить простою, але я не належу до них. Історія тут різноманітна, пафосна й епічна. Є втеча, приховані етапи та великі битви за міста, де намагаються передати глобальні масштаби навислої загрози. Проблема в тому, що зобразити цей епік вдається не завжди. Наприклад, велика фінальна битва, для якої збирали армію, виглядає просто кумедно. І перехід на новий рушій тут глобально нічого не змінює.

Основний сюжет проведе вас головними місцями та містами, показуючи «вітрину» світу і його ключові пам’ятки. Але повне занурення гравець отримує при детальнішому знайомстві. Достатньо трохи відійти від основного завдання та головних доріг, щоб знайти якусь печеру, познайомитися з новим персонажем і вплутатися в нову пригоду. За своєю структурою Oblivion пропонує щось середнє між старим Morrowind і новим Skyrim — це стосується як розмірів світу, так і підходу до дизайну. Гра дає відчуття першовідкривача і мандрівника, але не перевантажує тривалою ходьбою та їздою верхи. Також тут є швидке переміщення між будь-якими відомими точками на карті, що дуже спрощує життя.

Квести розвиваються в кілька етапів і побудовані навколо базових механік і різноманітних можливостей персонажа. Наприклад, ви дізналися про якусь подію, вам потрібно розпитати NPC, потім вчинити певні дії та вирушити на зачистку лігва злочинців. Під час спілкування можна використовувати переконання, крадіжку або інші методи впливу. Не завжди це потрібно, але певну свободу гра дає. При цьому дрібні побічні квести бувають цікавішими за завдання фракцій. Якщо великі роботодавці зазвичай відправляють вас на пошуки людей і артефактів, то в маленьких завданнях сюжет буває винахідливішим. Можна згадати історію про зникнення всіх жителів села, історію про художника, який застряг у своїй картині, завдання з пошуку зниклої дочки в похмурому напівзруйнованому селищі або розслідування вбивства в замку. І це лише частина дрібних пригод, які пропонує гра.

Якщо говорити про соціальну взаємодію і поведінку NPC, то смішні моменти з оригіналу нікуди не поділися. Свого часу бовванчики з Oblivion дали багато мемів завдяки своїй кумедній поведінці та фразам. Але цей кумедний ШІ з часом став «фішкою» гри. При цьому на тлі старішої Morrowind система функціонування світу та інтелект персонажів точно зробили крок вперед. У кожного NPC з’явився свій розпорядок дня, і віртуальні жителі почали якось взаємодіяти між собою. У ремастері поліпшили ці елементи, наприклад, на вулицях можна бачити цілі групи городян, які ведуть бесіди між собою.

Приємно, що в новій версії покращили й обличчя персонажів. Багато хто з місцевих жителів далекий від еталонів краси, але це краще за опухлих виродків, які часом траплялися в оригінальній грі 2006 року. Навіть базові версії персонажів в редакторі створення вашого героя мають цілком симпатичний вигляд. Хоча анімації обличчя все ще далекі від сучасних стандартів.

Анімація рухів героя та інших персонажів стали кращими, що позитивно позначається на сприйнятті боїв й постановчих сцен. Та й загалом бойова система стала відчуватися краще. Стелс працює за стандартними для серії правилами, а індикатор помітності тепер більш інформативний, як у Skyrim. Скритність забезпечує хорошу ймовірність першого критичного удару, але після нього вас відразу виявлять, де б ви не були. З’явився прискорений біг. Покращили фізику. Додали якісь прості анімації для збору трав та інгредієнтів, і точно наводити курсор на ці предмети стало простіше. Поміняли HUD і компас, взявши за зразок все той же Skyrim. Головне меню та інвентар залишилися без перероблення.

Як і в інших іграх серії, кожна дія впливає на ваші навички та параметри. Що більше махаєте мечем — то краще володіння клинками, що частіше зламуєте замки — то ефективнішою є ваша навичка зломника. При цьому є базовий набір атрибутів, який визначається обраним класом і сузір’ям, а певні навички пов’язані одразу з кількома базовими атрибутами. Наприклад, сила впливає одночасно на шкоду, здатність переносити більшу вагу і запас здоров’я. А шкода від мечів залежить як від сили, так і від навички поводження з цією зброєю. В оригіналі загальне підвищення рівня залежало тільки від прокачування основних навичок обраного класу, але тепер на це частково впливають і другорядні навички. А при отриманні нового рівня ви можете більш гнучко розподілити 12 балів для базових атрибутів — вкладаючи їх у силу, спритність, інтелект та інші параметри. Це дає більше свободи для розвитку героя.

Свого часу багато нарікань викликала система автоматичного підвищення рівня ворогів відповідно до рівня героя. Це призводило до того, що навіть лісова живність могла завдати багато проблем, а бандити з дороги вбиралися в круті обладунки. На певних етапах на зміну простим ворогам приходили крутіші й небезпечніші монстри, що руйнувало атмосферу і логіку світу. Моє особисте знайомство з грою показало, що рівень ворогів, як і раніше, зростає разом з рівнем героя, але на перших етапах це не створює проблем. За відгуками спільноти масштабування рівня ворогів не відрізняється від оригінальної версії, але покращена система прокачування трохи спрощує життя. При цьому деякі гравці, як і раніше, рекомендують не спати після 25 рівня, щоб «заморозити» рівень супротивників. Також доступні моди для виправлення балансу.

Графіка в The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered помітно краща за оригінал, що й не дивно — це зовсім інший рушій під назвою Unreal Engine 5 із сучасним освітленням Lumen на базі трасування променів. Деталізація, текстури, поверхні, ефекти — все виглядає красиво і на гідному сучасному рівні.

Пейзажі радують деталізованою рослинністю, густою травою, високою дальністю промальовування світу та красивим освітленням у ранкові години світанку або на заході сонця.

Підземелля з новим освітленням та рельєфними поверхнями виглядають просто чарівно. Динамічні відблиски від ліхтарів мають гарний вигляд у темний час доби.

Вимоги до «заліза» у гри дуже високі — як до відеокарти, так і до процесора. Наявність технологій апскейлингу DLSS 3 та FSR 3 з генерацією кадрів допомагає трохи виправити ситуацію. Але загалом насолодитися максимальною графікою в Oblivion при високій роздільній здатності можуть тільки власники потужних сучасних ПК. Іронічно, але така сама ситуація була і з оригінальною версією у 2006 році.

Ключовим параметром для загальної продуктивності є якість глобального освітлення Lumen, яке доступне в програмному або апаратному режимі. Software Lumen забезпечує кращу продуктивність за схожої картинки. Але в деяких моментах цей варіант працює просто огидно, наприклад, ліс втрачає затінення і дерева мають плоский вигляд. Hardware Lumen дає приємнішу картинку, але з помітним зниженням частоти кадрів. Тому без потужної відеокарти обмежтеся мінімальною якістю Hardware Lumen.

Для невеликої оптимізації також можна трохи пожертвувати якістю ефектів, тіней, віддзеркалень, волосся і тканин. Я грав на GeForce RTX 2080 Ti в 1440p з DLSS Quality з комбінованими налаштуваннями Ultra/High. У найпростішому режимі Lumen це давало змогу отримати 50 fps на деталізованих відкритих локаціях, з апаратним Lumen у деяких місцях могли бути просідання до 40 fps. Також по продуктивності помітно бив дощ, у негоду частота кадрів відразу знижувалася. Усередині приміщень і в невеликих локаціях продуктивність помітно вища. Якщо викрутити всі налаштування до максимуму, то навіть для Full HD без DLSS ймовірно не обійтися без GeForce RTX 5070.

Питання викликає робота параметра постобробки. При переході від Ultra до High помітно невелике погіршення ефекту Ambient Occlusion, а при постобробці Medium відключається ефект віньєтки. Чому не можна було винести віньєтку, зернистість та інше «сміття» в окремі налаштування? Добре хоч Motion Blur можна вимкнути окремо.

Крім візуальних покращень гра отримала і якісніше звукове наповнення. Навколишні звуки стали більш насиченими, в деяких місцях з’явився просторовий ефект відлуння. Автори додали додаткову озвучку для деяких фраз. Ну а про музику ви й самі все знаєте — чарівні мелодії Джеремі Соула чудово передають заспокійливий настрій або почуття бойової тривоги, залежно від ситуації.

The Elder Scrolls IV: Oblivion Remastered — це потужний заряд ностальгії та машина часу, яка повертає вас у дитинство або в молодість, коли ви познайомилися з цією великою рольовою грою в незвичайному всесвіті «Стародавніх сувоїв». Нову версію перенесено на сучасний рушій, поліпшено анімації та різні дрібні елементи ігрового процесу, внаслідок чого гра відчувається трохи ближчою до Skyrim. Але за графічним фасадом залишився старий механізм, який майже не змінився за 19 років. І це насправді добре. Гра віддає чимось старомодним і ламповим, але дає змогу грати на комфортнішому сучасному рівні. Це чудова можливість отримати ті самі відчуття, що й на момент виходу оригіналу. І при всіх дрібних недоліках Oblivion досі добре сприймається як самостійна рольова пригода. Тут є атмосферний фентезійний світ, який розповідає безліч історій та дарує відчуття свободи, відкриваючи перед гравцем різні шляхи. Не ідеальна гра, але присутнє в ній щось тепле й унікальне, що залишається в серцях і пам’яті геймерів на довгі роки.