Перемикачі
Продовжуючи анатомічну аналогію, перемикачі або «свічі» — це серце клавіатури. Вони є об'єктом майже езотеричного вшанування з боку деяких ентузіастів, адже саме свічі вирішують загальний характер звучання та тактильних відчуттів від використання клавіатури. Звісно, корпус, кейкапи, шумоізоляція тощо можуть додатково на це впливати й дуже відчутно, але саме перемикачі здатні змінити все кардинально. Великий плюс в тому, що на відміну від відкривання корпусу для перероблення, заміна перемикачів у клавіатурі з hot-swap є штатною можливістю, що не впливає на гарантію!
Ще раз нагадаю, що мова йде виключно про механічні перемикачі типу Cherry MX, які є абсолютним лідером в галузі, хоча й не єдиним можливим варіантом. Обговорення екзотики типу Topre, низькопрофільних, аналогових чи оптичних перемикачів виходить за рамки цієї статті просто тому, що їх не вдасться використати у типовій hotswap-клавіатурі.
Свіч складається з п'яти компонентів:
- нижня частина корпусу (bottom housing);
- верхня частина корпусу (top housing);
- ніжка (stem, «стем»);
- пружина (spring);
- електричні контакти (leaf).
Коли клавішу натискають, ніжка йде вниз по напрямних всередині корпусу, стискаючи пружину. В якийсь момент вона замикає електричні контакти й це означає спрацювання клавіші.
В цій галузі є також надто багато маркетингу, що користується шанобливим ставленням до свічів і починає цим зловживати. Загалом, свічі можна відрізняти за такими характеристиками:
- тип;
- виробник;
- «колір» або назва;
- звучання;
- сила натискання;
- довжина руху;
- матеріал;
- кількість контактів (три чи п’ять);
- тип замку (4-pin чи Kaihl);
- форма ніжки;
- сумісність з підсвічуванням;
- змащення.
Під типом мається на увазі характер руху та звучання. Свічі в першу чергу поділяються на лінійні, тактильні та клікові. У найпоширеніших, лінійних (linear), рух ніжки згори до низу відбувається лінійно і десь посередині ходу відбувається замкнення електричних контактів без якогось додаткового відчуття. Тобто для спрацювання механічного перемикача не обов'язково дотискати кнопку до самого низу, як це має відбуватися на звичайній мембранній клавіатурі. Тактильні (tactile) свічі отримали свою назву за те, що про замкнення контактів сигналізує не тільки власне поява на екрані символу при наборі тексту, а й фізичний зворотний зв'язок до пальців у вигляді посилення в цей момент спротиву натисканню, так званий tactile bump. Клікові (clicky), або «тактильно-аудиальні» свічі мають у своїй конструкції також деталь, що видає досить гучний звук в момент спрацювання. Саме такі перемикачі винні у появі міфу про обов'язкову гучність механічних клавіатур. Їх антонімом є безшумні (silent) перемикачі, де, навпаки, для пригнічення звуку у конструкцію ніжки додаються маленькі гумові ущільнювачі. Безшумні свічі бувають як лінійні, так і тактильні.
Колись з виробником було все просто — до 2011 року тримачем патенту на таку конструкцію перемикача була німецька компанія Cherry. А потім поступово з'явилося декілька великих спеціалізованих компаній, що роблять свічі стандарту Cherry MX: Durock/JWK, Gateron, Kailh, KTT, Outemu, SP-Star, Tecsee, TTC та інші... Серед них немає принципово добрих та принципово поганих, питання скоріше до ціни та якості виробництва кожної конкретної моделі перемикача. Окрім згаданих, є також бренди, що замовляють у згаданих вище виробників свічі з конкретними специфікаціями за OEM-контрактами та продають під власними назвами. Так роблять навіть ASUS та Razer, не кажучи вже про безліч «бутикових» чисто клавіатурних марок типу Akko, Epomaker і тому подібних. Аналогічним чином з'явилися власні перемикачі у HATOR та Lorgar.
Власне в Lorgar для цієї статті надали на тест «планшетку» від Kailh з безліччю її перемикачів, яку використовували в процесі визначення специфікацій того перемикача, що пішов в серію під назвою Lorgar Dream Switch: він лінійний, тихий (але не безшумний з гумовими прошарками), має пружину з легким зусиллям 40 г та спрацювання на 2 мм з 4 мм загального ходу. А ще відрізняється фіолетовим низом корпусу типу 3-pin, білим топом з написом Lorgar та фіолетовою ж ніжкою з коробчастим верхів'ям. При цьому Lorgar вирішила, що стандарту галузі з 50 млн спрацювань до відмови їм достатньо (хоча деякі бренди принципово вкладають додаткові гроші в контроль якості, що дає змогу заявити про ресурс у 70, 80 чи 100 млн спрацювань).
Колір... Немає більш незрозумілої характеристики у свічів, ніж ця. Насправді її треба вважати просто «назвою» і не надавати жодного додаткового змісту. Але звичка оригінального виробника Cherry MX розділяти свічі по кольорах вплинула на всіх послідовників. Канонічно, лінійними були червоні Cherry MX Red, тактильними — коричневі Cherry MX Brown, кліковими — сині Cherry BX Blue. Потім до них додалися інші види, наприклад Cherry MX Black є лінійними з силою натискання 60 г замість 45 г у MX Red. І до цього часу досить нехитрим маркетингом є щось типу «оранжеві свічі», наче це має щось справді сказати покупцю. Проблема в тому, що у Razer лінійні свічі — це жовті Yellow, тактильні — оранжеві Orange, а клікові — зелені Green. А в лінійці перемикачів HATOR оранжеві Aurum Orange є лінійними, тактильні це коричневі Choco, а клікові — фіолетові Indigo. І ще є безшумні лінійні Milky Way...
Поступово воно доходить до чогось типу гри «вгадай, це назва хіпстерського коктейлю чи бутикового перемикача»: KTT Sea Salt Lemon, Durock Cherry Blossom, Tecsee Coffee Chip Ice Cream, QTUO Strawberry Shortcake та JWK Banana Split — все це назви свічей, що брали участь у нашому тестуванні. От компанія Lorgar не парилася і свій перемикач назвала просто Dream Switch, «свіч мрії». В теорії, ніщо (крім здорового глузду) не заважає автору вигадати власну специфікацію типу «безшумний, змащений, пружина 60 грамів, лінза для LED, напівпрозорий синій корпус та біла ніжка» і замовити у когось типу Tecsee партію дууууже бутикових перемикачів з назвою ALT-F13 Condensed Milk, тобто «згущонка Альта». Продавати в залізних банках... Насправді дехто з ентузіастів щось подібне й робить — назва свічів BBN буквально розшифровується, як BuiltByNim по нікнейму австралійця, що їх спроєктував. А назва тактильного свічу AEBoards Naevy 2.1 не тільки натякає на колір «navy», але й підкреслює, що це вже мінорна ревізія другої версії продукту, який почали робити на основі свічів Holy Panda з проприєтарним дизайном ніжки, що розробили власне в AeBoards, але для виробництва звернулися до Tecsee…
Втім, у різнокольоровості свічів є практичний плюс — саме так, по поєднанню кольору ніжки та двох частин корпусу, плюс з урахуванням частіше присутнього маркування бренду, й можна розсортувати різні моделі між собою. Ну й у випадку корпусів типу «скелетон», видима під кутом верхня частина свічу певного кольору може додавати бажаного вигляду клавіатурі.
Ще одним переоціненим параметром є матеріал, з якого вироблено деталі свічу (половинки корпусу, ніжка-«стем» та пружина). Так, вони можуть бути різними, але немає «гарних» та «поганих». Покрита золотом пружина чи специфічний тип пластику добре виглядають як маркетинговий диференціатор продукту на дуже насиченому ринку, але більшості споживачів це не буде відчутно важливо. Дійшовши до рівня відчуттів ентузіастів же, можна врахувати, що нейлон дає нижче звучання, POM (полиоксиметилен) десь посередині, а полікарбонат робить звучання вищим. Так само й покриті золотом пружини: вони зменшують кількість призвуків («пінг» та «кранч») порівняно зі звичайними сталевими.
І як мінімум наполовину вся ця вакханалія з дуже тонкими змінами в конструкції свічів відбувається заради того, щоб поціновувачі змогли добитися певного бажаного звучання при наборі тексту. Зазвичай виділяють два типи звуку, причому самі слова при вимові англійською натякають на характер: «thocky» та «clacky». Це ніяк не перекладається напряму, але thocky це нижчий та глибокий звук, а clacky вищий, цокаючий. Останні роки до цього жаргону додалися ще «creamy» та «marbly» для опису більш м'якого звучання та «poppy» для більш клацаючого. Проблема в тому, що це мало того, що дуже суб'єктивно, так ще й повноцінно відчувається лише наживо, бо навіть записи з YouTube залежать від параметрів мікрофона та динаміків, на яких їх відтворюють.
Те ж саме відбувається з силою та характером натискання. Звісно, можна довіритися загальному опису (тактильний чи лінійний свіч?), об'єктивним характеристикам типу зусилля пружини в грамах та довжини руху ніжки в міліметрах, чи навіть діаграмам розподілу кривої сили натискання — такі роблять як виробники, так й найсвідоміші з оглядачів. От тільки все це не замінить особистих відчуттів від роботи на клавіатурі. Втім, допоможе хоча б правильно зорієнтуватися, на що дивитися. Типове зусилля натискання пружини становить від 40 до 55 грамів, а з пружинами від 55 до 75 грамів це вже вважається «важким» перемикачем. Типова довжина руху ніжки — 4 мм, при яких спрацювання відбувається посередині, на 2 мм. Іноді пружини бувають прогресивними, тобто зусилля не лінійне, а підвищується ближче до кінця руху. Чим важча пружина, тим більше відчуття нагадують друкарську машинку і тим швидше втомлюються пальці від набору тексту. Втім, це суб'єктивно і деякі шукають саме відповідні відчуття.
Конструктивно корпус буває «3-pin» чи «5-pin». Дві додаткові пластикові напрямні допомагають свічу краще триматися на PCB. Якщо додаткових отворів у PCB немає, а є бажання встромити туди саме перемикачі 5-pin, то прибрати зайві «контакти» можна кусачками, працездатність при цьому не постраждає. 3-pin свічі замість 5-pin можна встановлювати без перероблення.
Ще одна характеристика корпусу — тип з'єднання верхньої та нижньої половинок. У самих Cherry це так званий «4-pin», тобто чотири окремі застібки по кутках свічу. Kailh зробили свій варіант з двома довгими застібками, який використовується і деякими іншими виробниками. На нормальну експлуатацію свічів це не впливає, а от при покупці інструменту для відкривання перемикачів важливо взяти сумісний з потрібним типом.
Кріплення кейкапу на перемикач типу MX відбувається завдяки хрестоподібному верхів'ю ніжки свіча. Однак, деякі виробники (в першу чергу, Kailh, що називає таку конструкцію «box») додають до ніжки ще вертикальні стінки навколо хресту. Плюсами такого доопрацювання є стійкіше кріплення та покращений захист від пилу і навіть води. А мінус — можлива несумісність з деякими кейкапами, включно з тим, що така ніжка може зламати ковпачок у рідкісних випадках.
Нарешті, різні корпуси свічів по-різному поводяться з RGB-підсвічуванням, що встановлено на PCB. Краще за все це вдається таким, як Razer Orange, де в конструкцію додано спеціальну лінзу. Перемикачі з прозорими та напівпрозорими корпусами також добре поводяться зі світлодіодами. А от найгірше класична конструкція Cherry з чорним корпусом і лише тонким отвором для проходження світла — якщо на таких свічах збирати клавіатуру з підсвічуванням, воно, звісно, не зникне повністю, але виглядати буде набагато гірше, ніж очікується.
Всю цю аналітику поведінки перемикачів сильно ускладнює те, що кожен свіч сам по собі піддається тюнінгу. Його можна змащувати, додати switch film, провести обкатку (break-in), замінити пружину, замінити ніжку, або взагалі зібрати власний Франкенсвіч з деталей різних серійних перемикачів... І результат може радикально відрізнятися від роботи заводського перемикача, бажано в кращу сторону. Але це вже тема для практичного заняття.
