Кейкапи
Нарешті, клавіші, або «кейкапи», — це, звісно, прекрасне обличчя клавіатури. Зустрічають по одежі, як то кажуть. У кейкапах важливо наступне:
- матеріал;
- товщина;
- профіль;
- комплект;
- колір;
- легенди;
- підсвічування.
Перше, що треба знати про кейкапи — це матеріал, який зазвичай буває або ABS (акрилонітрилбутадієнстирол), або PBT (полібутилентерефталат). ABS дешевше та простіше в обробці, плюс має гладкішу текстуру, але PBT стійкий до впливу ультрафіолету та жирів, тож навіть через багато років кейкапи з PBT збережуть товарний вигляд. Однак, багато дуже дорогих та якісних наборів виготовляються саме з ABS і це може дещо заплутати. Річ у тому, що PBT теж не без недоліків — окрім характерної текстури не всім подобається більш глухе звучання таких кейкапів і гірший вибір кольорів (ABS легко піддається точному фарбуванню по всій гамі RAL/RGB/CMYK, а PBT робить всі кольори тьмяними). Тож дорогі набори виробляють з ABS за технологією подвійного лиття, в той час, як PBT вважається «середнім рівнем».
Друга тема, і вона дуже обширна, це профіль, тобто висота та форма клавіш. Є спеціалізований сайт Keycaps.info, який наочно допоможе з цим питанням розібратися взагалі, а на ілюстрації нижче демонструє різницю між трьома найцікавішими для цієї статті профілями. Найзвичайніший для серійних клавіатур промовисто названо OEM. Іншим популярним є Cherry, він же GMK за назвами основних виробників. Але окрім цих, існує ще пара десятків профілів, що загалом відрізняються між собою трьома речами: формою самого кейкапу в профіль (з паралельними стінками, чи з такими, що сходяться догори), рівномірністю висоти клавіш різних рядів (маркуються як R1–R4) та власне висотою. Традиційно клавіші різних рядів мають різну висоту на виконання теорії про те, що так ергономічніше друкувати. Але не всі з цим згодні, до того ж іноді є потреба замінити клавіші між рядами — наприклад, щоб зібрати розкладку Colemak замість QWERTY і це неможливо нормально зробити з кейкапами різної висоти. Тож набори, в яких клавіші мають різну висоту зазвичай називають «sculpted», а з однаковою висотою — «uniform».
Обираючи набір кейкапів на заміну, треба уважно вивчати комплект клавіш. По-перше, є різниця між ISO та ANSI. По-друге, існують особливі вимоги компактних клавіатур, включно з 75%, по-третє, є й ще складніші випадки. Тут важливо зрозуміти поняття «юнітів», як то «1U» чи «6.25U». 1U — це ширина звичайної символьної клавіші. Ширина всіх нестандартних описується саме в U, наприклад пробіл може бути 6.25U чи 7U, а Shift — 1U, 1.75U, 2U, 2.25U чи 3U. Якщо в наборі Shift йде тільки шириною 3U, то не вийде вставити його в клавіатуру, де Shift іншого розміру. Те ж саме, якщо набір розраховано на однорядний Enter стандарту ANSI, а клавіатура стандарту ISO, де Enter у два рядки. Тоді вся ідея розсиплеться через таку несумісність кейкапів та корпусу/PCB.
Найкращі набори кейкапів або містять основні варіації (навіть якщо це означає, що частина клавіш завжди залишаться невикористаними), або пропонуються у модульному вигляді, де є «база» та окремі додатки специфічних клавіш. Англійською мовою, щоб не плутати, є усталені терміни: «keyset» — це весь можливий набір клавіш певного дизайну, а всередині нього можуть бути окремі «kits». Блок символів це «alphas», додаткові клавіші по його боках — «modifiers», верхній F-ряд — «Function row». Без перекладу зрозумілі «navigation» та «numpad». Всяка екзотика загалом йде в якості «add-on kit» або «extension». Але все може бути набагато складніше, наприклад, до складу кейсету KAT Space Dust потенційно входять аж 34 різних кіти дуже різного складу. Навряд чи хоч хтось купив їх усі — просто така гнучкість дозволяла охочим зібрати саме той набір, що їм потрібен та до смаку.
Питанню колірної гами кейкапів ентузіасти приділяють надзвичайно багато уваги. І в тому сенсі, щоб підібрати набір клавіш під бажаний стиль клавіатури, і в тому, що часто створюються попередні замовлення (так звані «групбаї») на специфічні комплекти та серед учасників відбувається узгодження того, як саме такий комплект має виглядати. Тут, звісно, все виключно на смак. Іноді до загального набору можна докупити так звані «accents» іншого кольору або «novelties», тобто більш художні кейкапи з якоюсь темою. Простим прикладом тут є HATOR PBT First Ukrainian Keycaps — вони існують в декількох кольорах основного набору, плюс декілька кольорів accent-комплектів по сім кейкапів Autograph Edition та ще три варіанти novelties під назвою Authentic Edition.
Так само на смак і шрифт, яким нанесені легенди на клавіші. Деякі бренди мають для цього фірмові шрифти та кольори. А з технічної сторони, важливий метод нанесення — чи це друк, чи гравіювання, чи так зване «подвійне лиття» (double shot). В останньому випадку кейкап виготовляють з двох окремих частин, дуже щільно підігнаних одна до одної. Одна відповідає за всю клавішу (колір, текстуру), а друга — тільки за легенду. Таким чином, символ ніколи не зітреться. Для українців питання легенд на клавіатурах завжди є актуальним, адже більшість європейців та американців не турбує наявність кириличної розкладки... Вибір якісних кейкапів з наявною українською розкладкою дуже невеликий, але часто проблему може вирішити лазерне гравіювання.
От тільки гравіювання не допоможе, якщо клавіатура має підсвітку і є бажання, щоб легенда просвічувалася. Взагалі, через історичну несхильність спільноти клавіатурних ентузіастів до RGB-підсвічування, навіть англомовних кейкапів такого типу не так багато порівняно з кількістю наборів без підсвічування. Але тут на допомогу приходять геймерські бренди: звісно, штатні клавіші Razer, ASUS, HyperX, Corsair, HATOR та інших сумісні з підсвічуванням. Мало того, Razer продає їх окремо, в різних кольорах. Так само й український бренд HATOR, причому саме з українською розкладкою.
І є ще три варіанти конструкції кейкапів, що суттєво підсилюють ефект від підсвічування. По-перше, це «пудінг», коли бокові стінки зроблені з напівпрозорого білого матеріалу. По-друге, повністю прозорі. І, нарешті, Razer пропонує цікаве рішення під назвою Phantom: з тонованими прозорими нижніми частинами боковин та легендами, що взагалі не видно без підсвічування.
З додаткового тюнингу кейкапів користувачам доступний лише один засіб — гумові кільця-ущільнювачі (o-rings, «о-рінги»), що надягаються на ніжку кейкапу. Вони гасять звук, особливо при «боттом-ауті», тобто натисканні клавіші до кінця. Але, додають в'язкості у відчуттях, яка подобається не всім. Крім того, о-рінги бувають різної товщини й іноді одного тонкого просто не вистачає, щоб взагалі якось змінити звучання. Для найдовшої й тому найпримхливішої клавіші пробіл передбачають також поронові наліпки.
І це все стосувалося тільки звичайних кейкапів. Наступним кроком від художньо оформлених novelties є «артисани» (artisans). Це вже повноцінні витвори мистецтва, що сумісні при цьому з хрестоподібним кріпленням кейкапів для перемикачів типу Cherry MX. Виробляють такі клавіші частіше за все спеціалізовані студії, адже процес значно відрізняється від звичайних кейкапів. Як правило, один артисан може коштувати, як дешева клавіатура в зборі. Їх призначення — прикрашати клавіатуру та створювати додатковий настрій. Зазвичай, артізаном заміняють Escape, бо ця клавіша розміщена окремо в кутку, не часто використовується та ідеально підходить для демонстрації чогось художнього в форматі 1U. Хоча, нерідко бувають і артисани у форматах 2U, 2.75U, 6.25U, 7U для заміни відповідних клавіш. Особливо напрочуд виглядає, звісно, такий художній пробіл.
Поїхали?
Ось приблизно це все треба знати в плані теорії, щоб не загубитися у середньостатистичному е-магазині клавіатурних ентузіастів або для того, щоб свідомо зібрати кастомну клавіатуру з першого разу без помилок. Також, це дуже розгорнута відповідь на питання, «чому одна клавіатура коштує $20, а інша — $500?». Тепер, коли теоретична лекція закінчена — перейдемо до семінару з дослідженням практичної матчастини у наступному матеріалі.
