Огляд ігрової миші Razer Viper V3 Hyperspeed

Поява третього покоління Razer Viper цілком очікувалася, але те, яка модель стала першою з доступних у продажу — абсолютно ні. Зазвичай, Razer спочатку анонсує топові версії з усіма традиційними наворотами або хоча б одночасно декілька моделей в лінійці, як це вийшло з Cobra та Cobra Pro. Як не дивно, цього разу сталося не так — Viper V3 Hyperspeed являє собою такий собі мишиний мінімалізм від Razer. Причому відповідь на питання «вам шашечки чи їхати» в такому випадку максимально задовольнить раціонального споживача — є всі потрібні елементи, щоб добре «їхати» і немає «шашечок», за які беруть додаткові гроші.

Згідно зі стендом компанії на CES 2024, сучасний асортимент мишей Razer поділяється на три цікаво сформульовані категорії: eSports, Immersive, MMO. Остання категорія зрозуміла й так, а от поділ на «спортивні» та «імерсивні» моделі лежить саме по лінії пріоритету технічних характеристик над розважальними якостями та додатковою функціональністю. Це дещо ідейно нагадує те, як геймери налаштовують графіку в іграх — максимально красиву картинку там, де грають в задоволення, але мінімальну — там, де грають на результат. І у випадку Razer Viper V3 Hyperspeed цей «результат» для українського ринку описується таким чином: «wireless eSports mouse», сенсор 30000 dpi, вага 82 грами, до 280 годин роботи від батареї, а ціна — 2999 грн за сучасний продукт бренду Razer! Вражає, але перед тим, як почати розглядати новинку в деталях, буде цікаво провести короткий екскурс в історію.

Річ у тім, що «третє покоління Razer Viper» насправді є четвертим. Найперший Viper з’явився у 2004 році та був дебютом компанії на ринку оптичних мишей. Єдиним продуктом Razer до нього був Boomslang в декількох інкарнаціях: перша у світі геймерська миша взагалі, але ще з кулькою. До того, пригоди оригінального бізнесу Razer з 1999 року були «американськими горками» і хоча Boomslang запам’ятався настільки, що заслужив у 2007 році реінкарнації у вже оптичному варіанті Collector’s Edition, перша компанія збанкрутіла. Тож у 2004 році Razer, Inc була створена заново нинішнім СЕО Мінь-Лянем Тао та Робертом «Razerguy» Кракоффим — людьми, що стояли й за першим Razer, але цього разу вони помінялись місцями й вже молодий сінгапурський юрист був головним партнером, а згодом повністю взяв на себе керівництво компанією і з того часу є одним з найхаризматичніших лідерів хардверного IT-бізнесу.

Так от, у 2004 році замість чергової спроби зробити щось з багатостраждальним неортодоксальним Boomslang, нова компанія Razer почала з чистого листу. Вони взяли дуже вдалу форму двокнопкової Logitech Pilot Mouse (вона ж M-S48) і перетворили її на «гоночний болід» з найсучаснішою на той час оптичною начинкою та цікавим зовнішнім виглядом з напівпрозорим корпусом і підсвіткою. Так появився Razer Viper. Ринок добре сприйняв новинку від відродженої компанії, а далі Razer вперше продемонстрували свою здатність швидко покращувати свої продукти — менше ніж за рік на основі Viper було розроблено ще більш технологічну модель Diamondback, яка вже стала суперхітом на десятиліття і пройшла через декілька поколінь внутрішньої будови, аж до Diamondback Chroma 2016 року. Звісно, поступово основою продаж Razer став Deathadder, але починалося все саме з Viper. Тож старим фанатам бренду цілком зрозуміло, чому і сучасна симетрична модель в асортименті має це ім’я.

Технічні характеристики

Упаковка та комплектація

Напис «Go green with Razer» на коробці не просто так. З самого початку Razer фанатично ставилися до упаковок своїх пристроїв і робили їх максимально гламурними. Навіть фото вище з коробкою найпершого Viper наочно це ілюструє, а до кінця 2000-х років компанія взагалі напрацювала вже власний фірмовий стиль. Оскільки самі товари ніколи не були дешевими, преміальні коробки мали генерувати преміальний же product feeling на полицях магазинів і при першому знайомстві після покупки. Але вже декілька років компанія почала опікуватися питаннями екології, а оптимізація пакування тут робить чималий вклад у довкілля. Тож коробки Razer тепер мають мінімальні розміри (бо більша кількість коробок в контейнері чи фурі зменшують внесок кожного екземпляру продуктів Razer у викидання CO2 при транспортуванні), мінімум пластикових елементів та картон з переробленого матеріалу. Не так красиво, проте й покупцям не треба платити за собівартість пафосної упаковки, і планета Земля наче має бути вдячною…

Відповідно вже до позиціювання самої миші, як одного з найбюджетніших рішень, комплектація мінімальна:

• миша Razer Viper V3 Hyperspeed;
• USB-ресивер 2,4 ГГц нано-формату (сховано в миші);
• посібник користувача (на чорному папері з незручним для читання срібним друком);
• батарейка стандарту АА виробництва Energizer;
• набір з трьох наліпок Razer зеленого кольору (на пристроях з підсвіткою Chroma вони багатоколірні).

Важливий момент: не дивлячись на назву Hyperspeed, адаптер Hyperpolling Dongle не входить до набору. Його можна придбати окремо, але не в роздріб в Україні, на жаль. Також, на офіційному сайті Razer є варіант готового комплекту цієї миші з адаптером, але він ексклюзивний саме для онлайн-магазину Razer.com.

Дизайн

Якщо ви не бачили Razer Deathadder V3 Pro, то дизайн Viper V3 вас здивує. Якщо ви бачили Deathadder V3 Pro, а також будь-які попередні Viper (наприклад, Viper V2 Pro) — то він здивує ще більше. Адже як мінімум для цих двох лінійок своїх мишей у третьому їх поколінні Razer радикально змінили дизайн-мову. Новий стиль став лаконічним, менш агресивним, взагалі без нефункціональних елементів і, так би мовити, «дорослішим». Оскільки інший продукт, що дебютував у 2023 році, модель Cobra, не вписується в цю ж логіку, то робити узагальнення щодо корпоративного підходу взагалі поки зарано, але факт залишається: саме те оформлення, що з’явилося на Deathadder V3 Pro, тепер використовується і в єдиному поки представнику Viper V3, хоча раніше дві найбільш популярні сучасні миші Razer буди зовсім не схожі одна на одну.

Проте, назвати Viper V3 «симетричним Deathadder V3» було б теж крамолою, адже навіть за майже ідентичної будови кнопок корпуси цих двох мишей виходять з абсолютно різних парадигм ергономіки. Deathadder V3, як і більшість сучасних ергономічних мишей «виріс» з форми Microsoft Intellimouse Explorer. Водночас Viper V3, як і всі його попередники включно з моделлю 2004 року, є ідейним нащадком Logitech Pilot Wheel Mouse — симетричної двокнопкової миші характерної «аеродинамічної» форми. Якщо цей факт здається вам дивним, то просто згадайте, що ергономіка — це наука, зосереджена на людській зручності, а будова тіла за останні 20 років не дуже змінилася. Тобто цілком нормально, що певні вдалі рішення були знайдені ще давно і тепер є три-чотири класичні форми, а далі вже йде доопрацювання деталей і нескінченне покращення технічної складової. По обох напрямках робота нескінченна. От, наприклад, згідно з заявами Razer, для роботи над Viper V3 Hyperspeed вони залучали провідних кіберспортсменів.

Якщо порівняти з попередником Viper V2 Pro, то загальна форма змінилася несуттєво, на перший погляд, що можна побачити на контурах обох мишей з сайту Eloshapes.com. Але в деталях є п’ять тонкіших змін, які чудово проілюстрував сам виробник на картинці:

Тож маємо:

• Виступ унеможливлює защемлення безіменного пальця при натиснутій правій кнопці.
• Більш плоский поперечний профіль.
• Більш хвилястий профіль кнопок для зручного позиціювання на них пальців.
• Більш високий поздовжній профіль.
• Оновлені бічні кнопки з більшим проміжком між ними.

Весь корпус повністю перероблений, як вже було сказано, в більш спокійному дизайні. Основні кнопки виглядають так само як на Deathadder V3 і геть несхожими на Viper V2 Pro саме через цей спокійний дизайн. Також змінилося покриття, воно все ще матове чорне, але має меншу текстурованість — виробник називає це smooth-touch. Глянцевий чорний логотип Razer став на новій поверхні дещо менш помітним, хоча це жодним чином не шкодить дизайну.

Попри загалом симетричну конструкцію, дві бокові кнопки розміщені в типовому місці «для правші». Порівняно з попередниками вони стали більше стирчати назовні, тож їх більш зручно натискати. Проміжок між самими кнопками теж збільшився.

Ще одна кнопка знаходиться біля колеса і за налаштуванням відповідає за перемикання роздільної здатності сенсора (звісно, це можна переналаштувати через Razer Synapse). При такому перемиканні відповідним чином змінює свій колір єдине джерело підсвітки на всій миші — сигнальний RGB-світлодіод. Він же сигналізує про стан підключення та батареї, причому швидко вимикається, щоб економити заряд. Налаштування його підсвітки у Razer Chroma немає, бо це просто індикатор.

Колесо скролінгу найпростіше для сучасних мишей Razer, без фрі-скролу, горизонтальної прокрутки чи підсвітки. Але, звісно, з можливістю натискання, тож сукупно у Viper V3 Hyperspeed нараховується шість кнопок.

Нижня поверхня просто суперлаконічна, бо маркування сховане під кришкою окрім самої назви моделі. Єдиний перемикач вмикає чи вимикає мишку. Ніжок чотири штуки, вони зроблені зі 100% чистого тефлону (PTFE) і три основні мають досить поважні розміри, ну й плюс кільце навколо сенсору як четверта. Що тут найцікавіше і досить принципове, так це розміщення самого сенсору ближче до переднього краю мишки, або, як це називає Razer — у центрі маси. Ідея в тому, що таким чином рух курсора більше контролюється пальцями, а не долонею. Це може бути зручніше для всіх, але стає більш важливим для гравців, які використовують низьку чутливість, бо у довгих ігрових сесіях так менше втомлюється рука. Плюс, при хваті пальцями має піднятися точність. Оскільки така зміна розміщення сенсора є не дрібною з точки зору перероблення внутрішньої конструкції порівняно з попередниками, тож, скоріш за все, аргументація це зробити й була основним внеском кіберспортсменів у проєктуванні нового покоління Viper.

Кришка приховує під собою відсік для батареї звичайного стандарту АА («пальчикова»), по боках якого знаходяться аж три окремі наліпки з усією традиційною інформацією про продукт, а ще глибше є кріплення USB-ресивера радіосигналу 2,4 ГГц. Сам ресивер, звісно, мінімальних розмірів, так званого нано-формату, що є типовим для сучасних продуктів. А от ідея сховати його так глибоко не дуже вдала, бо при регулярних перевезеннях прийдеться кожного разу доставати батарейку, щоб сховати чи дістати ресивер. На ще один момент увагу вже звертали вище — максимальна частота опитування у цього ресивера стандартна, 1000 Гц, тож для того, щоб скористатися заявленим аж у назві моделі Hyperspeed (до 8000 Гц) потрібно окремо придбати відповідний адаптер.

Цей ресивер є єдиним засобом комунікації Razer Viper V3 Hyperspeed з системою. Ніякого Bluetooth, тож під’єднання одночасно можливо тільки до одного комп’ютера з USB-портом. За бажанням зекономити один роз’єм, Razer пропонує налаштувати спільне підключення миші та клавіатури з серії Hyperspeed на один ресивер замість двох.

На миші немає навіть порту зарядки, бо вона працює виключно від батареї й не несе в себе зарядного пристрою. Відповідно, потрібно або купляти окремо акумулятори (бажано два, щоб один заряджався, поки другий працює), або кожні 280 годин роботи будуть коштувати одну батарейку. До речі, ці 280 годин роботи заявлені при частоті опитування 1000 Гц, а разом з Hyperpolling Dongle автономність падає в рази: 75 годин при 4000 Гц чи 50 годин за максимальних 8000 Гц. Проте, у використанні батареї стандарту АА є свої плюси. Вона не деградує з роками, бо дуже легко замінюється, причому асортимент на ринку дозволяє обирати від найпримітивніших сольових батарейок до сучасних літій-залізо-фосфатних акумуляторів. А ще це дуже економить собівартість.

Всередині

Процедура розборки стандартна: відірвати ніжки, що тримаються на клейкому шару та відкрутити чотири маленьких гвинтики типу Т6 під ними. Окремої поваги конструктори заслуговують на те, що під глайдами корпус має численні отвори для економії ваги, хоча жодного видимого користувачу отвору подібного плану немає. Навряд чи цим заощаджується понад 1 граму, однак, про це потурбувалися.

До речі, для попередніх Viper існують тюнінгові нижні поверхні, що знижують загальну масу на 10 грамів і якщо подібний продукт з’явиться для Viper V3 Hyperspeed, результат «схуднення» перенесе мишу вже в чемпіонську надлегку лігу.

Технічною основою миші є сенсор Razer Focus Pro 30K, він же PixArt PAW3950. Це означає 30000 dpi, 70G, здатність працювати на склі завтовшки 4 мм та більше, тонкі налаштування висоти відриву, а також дуже низьке споживання енергії. Те, що він з’явився у доступному за ціною продукті є просто дивом, бо, наприклад Cobra так не пощастило.

От де можна було зекономити й це було зроблено, то це на перемикачах. В той час як найбільш актуальними у Razer вважаються оптичні 3-го покоління, тут стоять механічні 2-го покоління. Фактичним виробником є Kailh. Енкодер колеса вироблено TTC. Також «на борту» є пам’ять на один профіль Razer Synapse, що зберігається автоматично та далі не залежить від системи, до якої підключений пристрій.

Програмне забезпечення

При під'єднанні USB-ресивера до порту, миша вже буде працювати без проблем, не вимагаючи щось ще. Але, як і будь-який інший продукт Razer за останні роки, Viper V3 Hyperspeed можна додатково налаштовувати через універсальний додаток Synapse 3. Подібний підхід може здивувати людину, яка придбала тільки одну мишу і більше не збирається занурюватися у «екосистему продуктів Razer», втім додаток завжди працював досить непогано і на сучасному комп’ютері точно не буде заважати своїм, можливо, надлишковим форматом.

Однак, цікаве тут те, що тестування цієї миші збіглося с початком відкритого бета-тестування абсолютно нової версії Razer Synapse 4, тож усі скриншоти демонструють саме її. З точки зору доступних налаштувань цієї миші нічого не змінилося, зате змінився загальний інтерфейс. Також розробники обіцяють до 30% покращення швидкості роботи застосунку, підвищену стабільність, та більшу увагу до таких функцій, як Hypershift, Rapid Trigger та Creating Advanced Macros. І як мінімум режим Hypershift, тобто можливість створити другий набір значень всіх кнопок на пристрої при затисканні однієї з них, справді став більш помітним на вкладці.

Загалом доступно чотири вкладки. Перша, Customize — з переналаштуваннями значення кнопок, причому навіть без урахування Hypershift та макросів асортимент можливостей дуже великий. На цій же вкладці можна викликати утиліту Hyperspeed Multi-Device Pairing, що не стосується додаткового адаптера Hyperpolling Dongle (вибачайте за заплутаність зі словом Hyper), а дозволяє під'єднати через один звичайний нано-ресивер і мишу, і клавіатуру, якщо вона є в переліку пристроїв, що підтримують цю технологію.

Друга вкладка, Performance, відповідає за зміну чутливості сенсора — або загалом, або у вигляді задання від 2 до 5 рівнів, що можна перемикати послідовно кнопкою. Для кожного передбачена світлодіодна індикація фіксованого кольору: червоний, зелений, синій, бірюзовий та салатовий. Колір фіксований, а от їх послідовність можна міняти, ну й власне чутливість регулюється від 100 до 30000 dpi з кроком 100 dpi, причому також окремо налаштувати вертикальну та горизонтальну чутливість, що корисно в деяких іграх. Також тут доступна зміна частоти опитування USB-порту (125/500/1000 Гц без Hyperpolling Dongle, правда немає жодного сенсу її змінювати на нижчу, ніж 1000 Гц). Плюс швидкий виклик системних налаштувань миші в Windows.

Третя вкладка, Power, відповідає за питання живлення. Налаштуванню піддається швидкість запуску режиму сну (1–15 хвилин) та переходу в режим зниженого споживання (5–100% батареї, при цьому заради енергоощадження знижується швидкість, тож нічого доброго в цьому немає). Нарешті, дуже корисним є перемикач типу батареї: лужна, літієва чи нікель-металгідридна. Завдяки правильному вибору можна очікувати більш точну індикацію відсотка заряду.

Четверта вкладка, Calibration, дозволяє налаштувати висоту відриву та приземлення сенсора від 2 до 25 мм, причому навіть окремо, якщо просунутий користувач бачить в цьому потребу. Також тут підказано, що для скидання вручну потрібно одночасно затиснути обидві основних кнопки та кнопку колеса на 5 секунд.

Нарешті, іконка зі знаком питання відкриває довідкову сторінку з посиланнями на техпідтримку Razer та онлайн-реєстрацію продукту. Тут же можна побачити серійний номер пристрою та номер прошивки, а також зробити скидання налаштувань до заводських.

Враження

Перше, про що треба поговорити й що якось несправедливо оминалося в огляді до цього моменту, це вага. Згідно з паспортними даними, Viper V3 Hyperspeed важить 82 грами (59 грамів без батареї, але в такому режимі вона не працює). Це само по собі не дуже мало, втім для бездротових мишей цілком прийнятно навіть з сучасною модою на їх полегшення.

Використання звичайної АА-батарейки в конструкції відкриває легкий і дуже цікавий модінг. Типова лужна батарейка, наприклад Energizer з комплекту, важить 23 грами, в той час, як літієва — 14. Таким чином, заміна робить з миші вагою 82 грами вже 73 грамів, чим перетворює її на «легку» по нинішніх стандартах. І так, 10-відсоткове схуднення вже помітно в експлуатації. Якщо підійти до питання радикальніше і пожертвувати автономністю, то з літієвою батарейкою формату ААА виходить десь 66–67 грам — дуже непогано для бездротової миші стандартних розмірів і лише на декілька грамів важче за Deathadder V3 Pro, який є вдвічі дорожчим!

Viper V3, як і попередники, розрахована на хват пальцями чи «кіготь», а для утримання долонею більшості користувачів буде замалою. І як раз та сама фірмово розширена форма задньої частини допомагає кращому хвату «кігтями».

Покриття smooth touch, так би мовити, «на смак». Не в тому сенсі, що це дипломатичне прикриття поганого, а в буквальному. Порівняно зі звичною текстурою попередніх поколінь воно відчувається гладкішим і, так би мовити, ніжнішим, наскільки це можливо для твердого пластику без soft-touch. При цьому цупкість не постраждала. А от бруд з рук дуже помітно залишається і вимагає частішого догляду. З іншого боку, існують миші й абсолютно гладкі та це не сильно шкодить їх експлуатації, тож це справді індивідуально…

Для більшості покупців характеристики сенсорів сучасних мишей вже надлишкові, тож тільки вибагливі кіберспортсмени оцінять кожну краплинку можливостей Razer Focus Pro 30К. До того, не вдаючись до лабораторного обладнання, взагалі важко протестувати якість сенсора — на відміну від давніх часів, коли у того ж найпершого Razer Viper 2004 року був так помітний перехід на сенсор з 1000 dpi після типових офісних мишей з 400 dpi, і так само помітне покращення було у наступному Diamondback 2005 року з його 1600 dpi, і далі ще пару поколінь теж спостерігався дуже відчутний прогрес…  Зараз же сам виробник у стандартних налаштуваннях обмежує чутливість сенсора на рівні 6400 dpi, як би кажучи «ви споживач, вам цього не треба». Це все до чого? До того, що в усіх тестових умовах Viper V3 Hyperspeed, оснащена флагманським на сьогодні сенсором Razer, працює бездоганно і це насправді очікувано. Дивно було б щось інше, втім її порівняно низька ціна вже підсвідомо налаштовувала на якусь підставу — але ні, все ОК!

Аналогічна ситуація з кнопками, точніше їх перемикачами. Заявленій життєздатності до 60 млн кліків можна тільки повірити й порівняти з тим, що наступне покоління, оптичні Gen.3 мають працювати взагалі до 90 млн кліків. А от що ми можемо, так це замірити силу натискання за допомогою пристрою, що вимірює силу спрацювання спускового гачка на зброї:

• 34–37 г для основних;
• 62–80 г для бокових;
• 85–100 г для колеса.

Оскільки Hyperpolling Dongle немає, а ні в комплекті, а ні в продажу в Україні, то перевірити власне «гіпершвидкість» не вийшло. В типовому ж режимі 1000 Гц з підключенням до штатного USB-ресивера тестування фірмовою утилітою Razer показало ідеальний результат, хоч нічого особливого в ньому й немає, адже це нормально для будь-якої сучасної бездротової миші зі зв’язком, який працює через канал 2,4 ГГц.

Перевірка мала в собі порівняння поведінки на більше ніж 20 різних ігрових поверхнях з усіх можливих матеріалів. З точки зору роботи сенсора, як вже було сказано, жодних претензій взагалі. А от в плані відпрацювання фізичних рухів миші — Viper V3 Hyperspeed дуже полюбляє тканинні поверхні (чим гладкіша тканина, тим краще) і непогано ставиться до «напівтвердих» килимків типу Razer Megasoma, але не так приємно ковзає по пластику, а тим більше по твердій екзотиці типу скла та металів.

Пам’ять миші може зберігати тільки один профіль — налаштування через Razer Synapse. Зате не залежить від системи та бездоганно працює, наприклад, на MacOS (де Synapse 3 немає взагалі).

Якщо ж із загалом вдалого враження, що справляє ця миша, спробувати виділити якийсь один неочікуваний окремий аспект, то це буде розміщення сенсора ближче до переднього краю. Воно стає природньо-непомітним при довгому використанні, але дуже помітне при переході з цієї миші на інші, зі звичайним розміщенням сенсора. При хваті пальцями та особливо «кігтем» досягається цікавий ефект «попадати саме туди, куди подумки цілишся пальцями».

Вищих похвал заслуговує також робота над енергоефективністю. Звісно, вона буде залежати від ємності обраної батарейки чи акумулятора, але на штатному Energizer і при використанні штатного USB-ресивера з частотою опитування 1000 Гц виробник заявляє до 280 годин не просто роботи, а саме безперервного руху. Це 35 днів по 8 годин на добу. Тобто в реальності цей строк буде ще більшим, адже миша не знаходиться в постійному русі. Втім, є один недолік — це швидкість виходу з режиму сну. Нагадаємо, що швидкість входу в нього налаштовується через Razer Synapse в діапазоні від 1 до 15 хвилин неактивності (5 хвилин за фабричним налаштуванням). Так от, прокидається Viper V3 Hyperspeed не миттєво, а за 1–2 секунди, чого цілком вистачає, щоб помітити затримку.

Що стосується ігрового використання, то найкращим чином ця модель підходить для FPS, включно зі зручною верхньою кнопкою перемикання DPI. Спортивному використанню в RTS також нічого не заважає, бо перемикачі Razer цілком підходять для високих значень APM (Action Per Minute). А от для ММО у Viper історично замало кнопок, хоча функція Hypershift може тут допомогти, в той час, як Synapse 4 пропонує чудові можливості написання макросів.

Висновок

Якби цей огляд треба було написати у форматі «один плюс — один мінус», то він виглядав би так: «Плюс — відсутність всього надлишкового, мінус — відсутність всього надлишкового». Але, звісно, це надто постмодерново, тож навіть у висновках треба розкрити тему ширше.

Плюси:

• Топовий сенсор Razer Focus Pro 30К.
• Розміщення сенсора «в центрі маси».
• Корисні дрібні доопрацювання загальної форми порівняно з попередником.
• Вбудована пам’ять профілю.
• Можливість сильно скинути й так невелику вагу заміною батарейки.
• Чудова витривалість роботи.
• Відсутність всього надлишкового.
• Дуже дружня ціна, як для продукту Razer з усім вищепереліченим на борту.

Мінуси:

• Спірне покриття smooth-touch.
• Ресивер, що ховається під батарейкою.
• Якщо не замінити батарейку на акумулятор, будуть постійні витрати.
• Не підходить під хват долонею.
• Не миттєвий вихід з режиму сну.
• Відсутність всього надлишкового.

Подивившись на весь модельний ряд та на специфікації Viper V3 Hyperspeed, нескладно скласти список «всього надлишкового». Це підсвітка Razer Chroma, вбудований акумулятор (з USB-роз’ємом на миші та кабелем в комплекті), оптичні перемикачі третього покоління, колесо з free scroll та горизонтальною прокруткою, модуль Bluetooth, пам’ять на більше одного профілю, можливо гумові вставки на корпусі, звісно той самий Hyperpolling Dongle та додаткові глайди в комплекті… І так вийде дорога та важка версія цього ж продукту, такий собі умовний Viper V3 Ultimate. При цьому миша перейде з категорії Esports в Immersive по класифікації Razer і вже буде нецікава кіберспортсменам та тим, хто хоче отримати всі плюси сучасної миші Razer за мінімальні гроші. І це буде вже зовсім інша історія… Важко зараз прогнозувати вердикт по такому гіпотетичному продукту, але вже абсолютно неважко сказати, що Razer Viper V3 Hyperspeed завдяки своїй ціні, вазі та сенсору точно є вдалою покупкою.