Огляд та тестування відеокарти MSI GeForce RTX 4070 Ti Gaming X Slim White 12G. Тонка й білосніжна

Продуктивні відеокарти нової серії GeForce RTX 40 попри зменшене енергоспоживання вийшли незвичайно габаритними відносно минулого покоління. Через велику робочу частоту графічні процесори стали гарячішими і їм знадобилася ефективніша система охолодження. Тож товщина карти у 3–4 слоти, яка раніше була властива для оверклокерських моделей з гарним заводським розгоном, стала сучасною нормою, навіть для лінійки GeForce RTX 4070 Ti. Але деякі виробники все ж таки пропонують графічні акселератори на чипі AD104 товщиною лише два слоти, що дозволяє без проблем використовувати їх при збиранні систем в корпусах формату mATX. Компанія MSI до назви такої моделі навіть додала приставку Slim, щоб потенційний покупець не пройшов повз такої відеокарти, а через її білий колір деякі користувачі навряд чи зможуть втриматися від покупки.

MSI GeForce RTX 4070 Ti Gaming X Slim White 12G

Відеокарта постачається у білій коробці, що підкреслює її оформлення. На лицьовій стороні вказана лише модель, тоді як зображення пристрою можна побачити на зворотному боці. Там також вказані особливості продукту та його ключові характеристики.

В комплекті постачання є документація, перехідник живлення з двох звичайних 8-контактних роз’ємів на 12VHPWR та підпірка з комплектом гумових демпферів. Всі вони для гармоніювання з відеокартою також білого кольору, тож після збирання системи не буде ніякого дисонансу, який виникає, коли якась деталь не підходить до загального стилю.

Карта належить до серії Gaming, але на відміну від сучасних моделей цієї лінійки, має деякі відмінності. По-перше, це, звісно, товщина майже два слоти, а якщо точно, то два з половиною, тоді як інші GeForce RTX 4070 Ti займають три. По-друге — це перероблений зовнішньо кожух: діагональні вставки стали прозорими та змінили напрям, через що інші декоративні елементи також змінили свою форму.

Елементи сріблястого кольору, що гармонійно доповнюють білий кожух. Також сріблястою зробили пластину на зворотному боці карти. В цілому відеокарта виглядає привабливо, лише чорна друкована плата трохи вибивається із загального стилю.

На інтерфейсній панелі є три роз’єми DisplayPort 1.4a та один HDMI 2.1a. Також на планці присутні великі отвори для виходу гарячого повітря.

На внутрішньому торці є отвори для додаткового приладдя, наприклад, стійки, щоб жорстко закріпити карту та уникнути її провисання.

Охолоджується графічний адаптер трьома 90-мм вентиляторами TORX FAN 5.0 з дев’ятьма лопатями, які з’єднані по три штуки між собою на кінцях. Для збільшення терміну роботи в них використовується подвійна кулькова вальниця. При малому навантажені чи невеликій температурі чипа вони не обертаються і починають працювати вже після нагрівання GPU. Їх не чути навіть при розгоні карти.

На зворотному боці відеокарти з краю пластини є великий отвір, через який проходить гаряче повітря від двох вентиляторів. Це дозволяє покращити вентиляцію всередині ПК, але не слід забувати й про активну вентиляцію корпусу, бо інакше відеокарта буде гріти процесор.

По центру зверху є роз’єм живлення 12VHPWR. Ніяких додаткових перемикачів режиму роботи графічного адаптера не передбачено.

Радіатор складається з трьох секцій тонких нікельованих алюмінієвих пластин, які пронизують шість теплових трубок. Вся їхня кількість з одного боку проходить через найбільший масив, чотири з іншої сторони — через невеличку секцію, яка також контактує через товсті термопрокладки з силовими елементами. Ще дві з них проходять центральний масив, до якого припаяна мідна нікельована пластина. Вона контактує з графічним процесором та чипами пам’яті, причому для відеобуфера використовуються товсті термопрокладки.

Пластина, яка накриває відеокарту на зворотному боці несе як декоративну й захисну функцію, так і охолоджувальну — в місцях розміщення пам’яті знаходяться дуже товсті термопрокладки.

Друкована плата невелика та нагадує такі від графічних акселераторів рівнем нижче. Елемента розпаяні всі, є навіть запобіжник.

Чип AD104-401-A1 довгастий та без захисної рамки, встановлений поперек плати. З шістьма мікросхемами пам’яті Micron D8BZC (MT61K512M32KPA-21:U) з загальним обсягом 12 ГБ він взаємодіє через 192-бітну шину.

Для GPU передбачено 10 фаз живлення, виконаних на DrMOS AOZ5311NQI виробництва Alpha & Omega і розрахованих на 55 А. Для пам’яті використовується дві фази на тих самих елементах. Дроселі під навантаженням майже не чути, хоча іноді вони про себе дають знати.

Працює графічний процесор на частоті 2310 МГц та може автоматично прискорюватися до 2730 МГц. Після встановлення фірмового застосунку MSI Center частота збільшиться на 15 МГц. Швидкодія пам’яті знаходиться на рівні 21 ГТ/с.

Втім у реальних задачах частоти коливалися, наприклад, у межах 2760–2820 МГц для важких по графіці проєктах (Star Wars Jedi: Survivor) або у середньому на рівні 2805–2835 МГц (Resident Evil 4) чи взагалі трималося на максимальних 2835 МГц.

Чип нагрівався до 70 градусів (83 °C Hot Spot), а пам’ять — до 74 градусів. Кількість обертів вентиляторів не перебільшувала 1290 об/хв у відкритому корпусі при 20 градусах у приміщенні.

Звісно, не обійшлося й без розгону. GPU стабільно зміг працювати при збільшенні частоти на 165 МГц та піднятті ліміту потужності до 107%. Швидкість пам’яті вдалося збільшити до 23,2 ГТ/с.

У такому режимі частота GPU сягала 2925–2970 МГц (Star Wars Jedi: Survivor) або взагалі трималася на рівні 2985 МГц.

Розгін лише трохи вплинув на нагрівання чипа, температура якого піднялася до 71 градуса (85 °C Hot Spot), а пам’яті взагалі залишилася на тому самому рівні. Також майже непомітно зросла швидкість вентиляторів — до 1314 об/хв.